Якось найкраща подруга Аннет на ім’я Маріне тяжко захворіла. Жоден лікар не міг їй допомогти. Щодня Маріне ставало все гірше. Аннет весь час думала, як врятувати подругу, і раптом до неї прийшла думка: «А що, як чарівне намисто здатне захистити не лише мене?».
Тієї ж миті Аннет зняла зі свого намиста одну намистинку та віддала її Маріне, розповівши подрузі бабусину історію.
Наступного дня знайшовся лікар, який застосував нове лікування для Маріне. На подив усім, дівчина почала швидко одужувати, і вже за місяць була зовсім здоровою. Аннет вважала, що це чарівна намистина допомогла.
Через деякий час після одужання Маріне в місті сталася велика біда: внаслідок нещасного випадку згоріла єдина в місті школа. Тепер дітям ніде було навчатися, а головне – згоріли всі підручники. Всі мешканці міста збирали кошти на відновлення школи. Зробила свій внесок і Аннет. Коштів в неї було небагато, зате вона принесла директору школи намистинку, яку знову зняла зі свого намиста, зі словами:
- Чарівне бабусине намисто допомагає мені, значить, і вам допоможе швидко відновити школу.
Дійсно, дуже швидко місту вдалося відновити школу – вона стала навіть кращою. А друкарня сусіднього міста зголосилася безкоштовно надрукувати для дітей нові підручники. «Це намистинка допомогла», - знала Аннет.
Після цього Аннет ще багато разів знімала намистинки зі свого намиста. Наприклад, щоб допомогти дитині, що загубилася, знайти дорогу додому, щоб врятувати врожай від спеки, та для інших добрих справ. Одного дня, вона побачила, що в неї на шиї залишилася одна-єдина намистинка на ниточці.
«Виходить, більше моє намисто людям не зможе допомагати», - засмутилася Аннет.
Того ж дня люди, яким вона колись роздала свої намистинки, почали повертати їй ці намистини. Кожен з них говорив їй такі слова:
- Не лише чари твого намиста, а твоє добре серце, добрі справи та щире бажання допомогти роблять дива. Збери знову разом бабусин подарунок, і нехай він оберігає тебе. А ми, твої друзі, йому також в цьому допоможемо!
