Календар вагітності та розвитку дитини

Новонароджений по місяцях

Дитяча казка: Пострибунчик та його друзі

Дитяча казка: Пострибунчик та його друзі
 

Мама зайчиха часто казала зайчику Пострибунчику: «Коли бігаєш – будь обережним, дивись під ноги». Але Пострибунчику було нецікаво бігати і дивитися лише перед собою. Тому він бігав, крутячи головою в різні боки. І ось одного разу він так задивився на білочку на гілці, що не побачив камінчик, зачепився та впав. А коли підвівся, то зрозумів, що зламав ніжку, і тепер йому важко йти.

На щастя, незабаром Пострибунчик зустрів ведмедика Рику, який допоміг зайчику дістатися до лікаря їжачка. Той поклав Пострибунчику гіпс на поламану ніжку, та мама зайчиха забрала сина додому.

Сидить зайчик на своєму ліжку з поламаною ніжкою та з нудьгою дивиться у віконце:

- Ну ось, всі мої друзі на вулиці бавляться і до школи ходять, а я тут сам, - каже Пострибунчик мамі.

- Не засмучуйся синку, скоро твоя ніжка заживе, будеш і ти з ними гуляти, - втішає його мама зайчиха.

Пострибунчику так не сподобалося сидіти вдома з загіпсованою ніжкою, що він був згоден хоч щодня, навіть у вихідні ходити до школи.

- А до Нового року заживе? – запитав у мами зайчик.

- Заживе, обов’язково! – запевнила мама зайчиха.

«Хоч щось добре», - подумав про себе Пострибунчик, адже до Нового року залишався лише один місяць.

Тільки-но він знову подивився у вікно, як раптом побачив біля свого будиночку білочку Беллу, ведмедика Рику та кабанчика Боню. Вони йшли до нього.

- Здрастуй, Пострибунчику! Як твої справи? А ми прийшли тебе провідати та розповісти новини, - сказали Белла, Рика та Боня.

Пострибунчик неймовірно зрадів друзям. Він розказав їм про те, що щогодини заглядає у вікно та дивитися, як вони гуляють, стрибають, сміються та розмовляють, і про те, як сумує за ними. А друзі розповіли йому, що цікавого сталося в лісі та в школі, поки Пострибунчика не було.

- А щоб ти не нудьгував, ми принесли тобі цікаву книжку про пригоди морських звірів. А ще конструктор та фломастери, - сказала білочка Белла.

- Одужуй та повертайся до нас скоріше. А ми будемо приходити до тебе щодня, - пообіцяв ведмедик Рика.

Потім кожен з друзів намалював на зайчиному гіпсі веселу мордочку різнокольоровими фломастерами.

- Раптом будеш сумувати – подивись на ці мордочки та посміхнись, - порадив Пострибунчику кабанчик Боня.

Пригостивши гостей чаєм, мама зайчиха сказала:

- Зламана нога – це звичайно, дуже неприємно. Але коли є такі друзі як у тебе, синку, можна нічого не боятися та не нудьгувати.

Дійсно, пострибунчик завжди був добрим, розумним та веселим зайчиком, і друзі у нього були такі ж.

Місяць минув швидко, і вже скоро Пострибунчику зняли гіпс, і він, як і раніше пострибав до своїх друзів – готуватися до святкування Нового року. Тільки тепер він уважно дивився під ноги, щоб не впасти.

Файли для завантаження

Цікавий матеріал для вас

Схожі статті

|

Дитяча казка: Друзі з Четирилапівки

У казковому селі Чотирилапівка жили коти, собаки та миші. Жили вони не дуже дружно, а точніше сказати - зовсім не дружно. Миші боялися котів. Собаки і коти не любили один одного, так і хотіли покусатися і подряпатися. А ще собаки недолюблювали мишей і частіше оминали їх стороною. Ось таким було життя в Чотирилапівці, поки не сталася одна подія.

Дитяча казка: Зоряні сни

У казковому королівстві Снів жили гноми-сонники. Щовечора вони малювали на небі зоряними фарбами сни. Так-так, ті самі сни, які ми бачимо щоночі. Це були веселі або сумні сни, про пригоди, про тварин, про море або довгу дорогу. Гноми-сонники малювали різні сни. А коли робота була готова, місячні промінчики допомагали кожному сну знайти дорогу до людей.

Дитяча казка: Незграбний Дракон

В одному королівстві жив-був Дракон. Він був зовсім незлий, тому добре уживався з людьми. Але був у Дракона недолік - був він дуже незграбним. Махне випадково хвостом, і зламає дерево, або паркан знесе. Одного разу Дракон ненароком розвалив єдиний міст, який з'єднував королівство з іншими країнам. Король дуже розлютився на Дракона і прогнав його:

Дитяча казка: Сумували олівці

Сумували олівці
На столі в Любави:
«Що ж ми, братці-молодці,
сидимо без справи?»