Календар вагітності та розвитку дитини

Новонароджений по місяцях

Дитяча казка: Злі та добрі сніжки

Дитяча казка: Злі та добрі сніжки
 

Зима вкрила казковий ліс сніговою ковдрою на радість маленьким гномикам. Одні гралися в сніжки, інші ліпили сніговика, а треті катали один одного на санчатах. Всім було весело.

А один з гномиків, якого звали Брикуля, дуже хотів щоб всі побачили, який він спритний та сильний. Тому він кидав сніжки так сильно, що робив боляче іншим гномам. Та ще й норовив потрапити сніжкою по голові, чого робити неможна! Інші гноми робили Брикулі зауваження, просили бути обережнішим, але він не зважав на ці слова.

Тоді гномики Кузя та Туся сказали Брикулі:

- Ну, все! Ми з тобою більше не гратимемо, бо ти не вмієш себе поводити і боляче кидаєш сніжками. Йди звідси і приходь, коли навчишся поважати інших!

Брикуля зрозумів, що дійсно погано себе поводив з друзями, і їм було неприємно і боляче від його сніжків. До того ж, Брикулі зовсім не хотілося йти додому. Але визнати, що він був неправий, Брикуля не міг.

- Гномики, не проганяйте мене! Я ж не винен – то мені злі сніжки попадалися, - вигадав Брикуля у своє виправдання.

Туся покачала головою, а Кузя хотів-було сказати щось суворе, але потім замислився та відповів:

- А може, ти сам злий, Брикуле, тому й сніжки в тебе виходять злими? Ось у Тусі і в інших гномиків сніжки добрі і нікого не ображають.

Звичайно, Брикулі не хотілося щоб його вважали злим.

- Ні, я не злий! – сказав Брикуля. – Я попрошу своїх сніжок поводити себе добре, і вони більше нікому не зроблять боляче. Вони в мене слухняні, - додав Брикуля на всяк випадок.

- Так-то краще! – відповіли Кузя і Туся. – Тоді давай спробуємо, як в тебе вийде. А зараз лови! – засміявся Кузя та кинув Брикулі свою сніжку.

Гномики знову почали разом гратися. На цей раз це було дуже весело, і ніхто навмисно боляче не кидався.

- Ось, Брикуле, твої сніжки тебе послухалися та поводили себе добре, - сказали Брикулі гномики, коли гра завершилася. – Але якщо наступного разу вони в тебе будуть злими, то ми тебе у нашу гру не покличемо.

Брикулі раптом стало соромно, що він одразу не визнав свою помилку, а перекинув провину на сніжки, які, начебто, були злими. Він сказав:

- Друзі, насправді, мої сніжки були добрими та веселими, а це я зробив їх злими, тому що хотів показати вам свої спритність та силу. І я сам поводив себе, як злий гномик. Вибачте. Гномики послухали його та відповіли:

- Брикуле, все ж таки, ти показав свою спритність, коли тобі вдавалося швидко ухилитися від наших сніжок. І ти показав, що сильний, оскільки визнав свою погану поведінку і виправив її! З того часу Брикуля знає, що пишатися треба не тим, що ти сильніше того, хто сам по собі слабший або скромний, а тим, що вмієш виправляти свої помилки, домовлятися з іншими та робити добрі справи.
>

Файли для завантаження

Цікавий матеріал для вас

Схожі статті

|

Дитяча казка: Маленький лицар та Злодій Мікроб

В казковому королівстві жили-були мама Королева та батько Лицар. У них народилося три сини. Два старші сини виросли великими, кремезними хлопцями та стали лицарями, як батько. Вони захищали королівство від ворогів та завжди були першими в усіх справах, де потрібна була міць та сила. А третій, молодший син Королеви та батька Лицаря, якого звали Альберт, виріс маленького зросту та щуплий. Він був таким слабким, що навіть бігати йому було важко, не те, що воювати. Через це Альберт страждав, і лише уві сні бачив себе великим та сильним.

Дитяча казка: Дракон і Фея солодких снів

У казковому лісі жила Фея солодких снів. Вона збирала лісові трави і ягоди, сушила їх і складала в спеціальні мішечки. Це були мішечки солодких снів. Той, хто погано спав або не міг заснути, міг прийти до Феї і взяти такий мішечок. Варто було відкрити мішечок і лягти в ліжко, і людина швидко засинала і міцно спала всю ніч.

Дитяча казка: Ведмежий Новий рік

Прийшла зима. Вcі ведмеді міцно спали в своїх барлогах. Лише один ведмідь Криволапик не поспішав лягати спати, а ходив лісом туди-сюди.

Дитяча казка: Кошлате диво

Хлопчик Іллюша давно мріяв про собаку. Він просив батьків подарувати йому песика, та мама з татом щоразу відповідали: «Буде в тебе песик, як прийде час».