Календар вагітності та розвитку дитини

Новонароджений по місяцях

Дитяча казка: Злі та добрі сніжки

Дитяча казка: Злі та добрі сніжки
 

Зима вкрила казковий ліс сніговою ковдрою на радість маленьким гномикам. Одні гралися в сніжки, інші ліпили сніговика, а треті катали один одного на санчатах. Всім було весело.

А один з гномиків, якого звали Брикуля, дуже хотів щоб всі побачили, який він спритний та сильний. Тому він кидав сніжки так сильно, що робив боляче іншим гномам. Та ще й норовив потрапити сніжкою по голові, чого робити неможна! Інші гноми робили Брикулі зауваження, просили бути обережнішим, але він не зважав на ці слова.

Тоді гномики Кузя та Туся сказали Брикулі:

- Ну, все! Ми з тобою більше не гратимемо, бо ти не вмієш себе поводити і боляче кидаєш сніжками. Йди звідси і приходь, коли навчишся поважати інших!

Брикуля зрозумів, що дійсно погано себе поводив з друзями, і їм було неприємно і боляче від його сніжків. До того ж, Брикулі зовсім не хотілося йти додому. Але визнати, що він був неправий, Брикуля не міг.

- Гномики, не проганяйте мене! Я ж не винен – то мені злі сніжки попадалися, - вигадав Брикуля у своє виправдання.

Туся покачала головою, а Кузя хотів-було сказати щось суворе, але потім замислився та відповів:

- А може, ти сам злий, Брикуле, тому й сніжки в тебе виходять злими? Ось у Тусі і в інших гномиків сніжки добрі і нікого не ображають.

Звичайно, Брикулі не хотілося щоб його вважали злим.

- Ні, я не злий! – сказав Брикуля. – Я попрошу своїх сніжок поводити себе добре, і вони більше нікому не зроблять боляче. Вони в мене слухняні, - додав Брикуля на всяк випадок.

- Так-то краще! – відповіли Кузя і Туся. – Тоді давай спробуємо, як в тебе вийде. А зараз лови! – засміявся Кузя та кинув Брикулі свою сніжку.

Гномики знову почали разом гратися. На цей раз це було дуже весело, і ніхто навмисно боляче не кидався.

- Ось, Брикуле, твої сніжки тебе послухалися та поводили себе добре, - сказали Брикулі гномики, коли гра завершилася. – Але якщо наступного разу вони в тебе будуть злими, то ми тебе у нашу гру не покличемо.

Брикулі раптом стало соромно, що він одразу не визнав свою помилку, а перекинув провину на сніжки, які, начебто, були злими. Він сказав:

- Друзі, насправді, мої сніжки були добрими та веселими, а це я зробив їх злими, тому що хотів показати вам свої спритність та силу. І я сам поводив себе, як злий гномик. Вибачте. Гномики послухали його та відповіли:

- Брикуле, все ж таки, ти показав свою спритність, коли тобі вдавалося швидко ухилитися від наших сніжок. І ти показав, що сильний, оскільки визнав свою погану поведінку і виправив її! З того часу Брикуля знає, що пишатися треба не тим, що ти сильніше того, хто сам по собі слабший або скромний, а тим, що вмієш виправляти свої помилки, домовлятися з іншими та робити добрі справи.

Файли для завантаження

Цікавий матеріал для вас

Схожі статті

|

Дитяча казка: Мишка та цукерка

Одного ранку мишаче місто облетіла чудова новина: привезли шоколадні цукерки! Їх роздаватимуть усім охочим мишенятам і у великому, і у маленькому магазині, і навіть в кіоску. А бажаючих, звичайно, багато. Хто ж відмовиться від шоколадних цукерок?

Дитяча казка: Подорож чобітків

У хлопчика Михайлика були гумові чобітки - сині, з корабликами. Він радісно стрибав у них по калюжах, а вони захищали його ноги від вогкості і бруду. Але ось біда: Мишко не любив мити свої чоботи, а залишав їх брудними в коридорі. За це чобітки на нього ображалися.

Дитяча казка: Жадібний фермер

Жив-був фермер. Був він, загалом, непоганою людиною та хорошим господарем, але занадто вже жадібною. Навіть ваги собі спеціальні купив для точного зважування, щоб зайвого грама огірків або ягід випадково нікому не покласти. Кожну копієчку рахував, хоча був далеко не бідною людиною.

Дитяча казка: Друзі з Четирилапівки

У казковому селі Чотирилапівка жили коти, собаки та миші. Жили вони не дуже дружно, а точніше сказати - зовсім не дружно. Миші боялися котів. Собаки і коти не любили один одного, так і хотіли покусатися і подряпатися. А ще собаки недолюблювали мишей і частіше оминали їх стороною. Ось таким було життя в Чотирилапівці, поки не сталася одна подія.