Тоді курча Пі-пі пішло знайомитися до корів. Корови казали «му-му», та курча їх не боялося. Але корови не звертали на Пі-пі жодної уваги. Курча було таке мале, а корови такі великі!
Тоді курча Пі-пі пішло слухати, як співає його тато Півень.
«Ку-ка-ре-ку!» - співав тато Півень.
Курча Пі-пі спробувало повторити співати так само.
- Ку-ка-ре-ку! – заголосило курча. Але в нього чомусь вийшло лише «пі-пі-пі».
Тоді курча Пі-пі пішло послухати, як його мама Курка розмовляє з іншими курками.
- Ко-ко-ко, - казала мама Курка.
- Ко-ко-ко, ко-ко-ко, - відповідали їй кури.
Курча Пі-пі спробувало повторити: «ко-ко-ко». Але в нього знову чомусь вийшло лише «пі-пі-пі».
Засмутилося курча Пі-пі:
- Що ж це таке! Чому я не можу казати так само, як мама Курка та тато Півень?
- Не засмучуйся, синку, - заспокоїла курча Пі-пі мама Курка. – Просто ти ще маленький. Колись і я, і тато Півник також були маленькі, і не вміли казати ані «Ко-ко-ко», ані «кукареку».
Курча Пі-пі дуже здивувалося. Адже він думав, що його мама й тато завжди були дорослими. А виявляється, вони також колись були маленькими курчатами, як він. Тим часом, мама Курка продовжила:
- Прийде час, і ти, синку, станеш Півником і обов’язково навчишся голосно співати «ку-ка-ре-ку». А поки тобі треба рости, вчитися та слухатися нас з татом.
Курча Пі-пі дуже зраділо маминим словам. Задоволене, воно побігло гратися зі своїми братиками та сестричками курчатами.
