Равлик зрозумів, що тепер він залишився зовсім один, та гірко заплакав. Як же він буде жити без мами й тата?
«Може, мурахи знають, де їх шукати?», - подумав Равлик, вийшовши на берег. Він підповз до мурашок і запитав:
- Мурахи-мурахи, ви ж всюди бігаєте, багато бачите. Може, ви знаєте, куди великий птах міг забрати моїх батьків. І як мені їх знайти?
Мурахи вислухали Равлика, й один з них відповів:
- На жаль, ні, малюче. Ми не знаємо, де шукати твоїх маму й тата. Запитай краще у Жаби. Вона доросла, мудра – може, щось підкаже.
Равлик подякував мурах і поповз до великої жаби, що сидить на березі.
- Жаба-жаба! Ти доросла, мудра. Можливо, ти підкажеш, де мені шукати моїх маму й тата?
Жаба сказала:
- Ні, Равлику. Я не знаю, де їх шукати. Йди-но ти, Равлику, до великої Черепахи. Вона допоможе тобі і не дасть тебе ображати.
Равлик не розумів, як йому допоможе велика Черепаха. Вона ж така повільна, неповоротка на суші. Зовсім як сам Равлик! «Однак Черепаха плаває швидко», - подумав Равлик.
Втомлений і сумний, він повільно поповз до великої Черепахи.
- Черепаха-черепаха! Ти не знаєш, якою стежкою мені повзти, щоб знайти своїх батьків? – запитав Равлик.
Черепаха погладила Равлика по голові своєю великою мокрою лапою і сказала:
- На жаль, малятко, немає такої стежки. Іноді трапляється, що не можна повернути тих, кого ми втратили. Нам залишається лише пам'ятати про них.
Равлик все зрозумів і заплакав. Він зібрався попрощатися з Черепахою, але та зупинила його:
- Стривай, Равлику, - покликала Черепаха. - Малюки не можуть жити самі. Всім малюкам потрібна сім'я, яка буде любити їх, дбати про них. Залишайся-но ти зі мною, і я буду твоєю сім'єю.
- Але ми ж з тобою такі різні! – здивувався Равлик. - Ти такий великий, а я - маленький.
Але Черепаха відповіла:
- Чому ж, різні? Ми навіть з тобою схожі: у тебе раковина, а у мене панцир. І ми з тобою обидва повільні і неповороткі. А ще ми з тобою добрі та симпатичні!
Після цих слів Равлик навіть усміхнувся. Черепаха йому сподобалася, і він більше не відчував себе таким нещасним та самотнім.
Відтоді маленький Равлик і велика Черепаха стали однією сім'єю. Черепаха любила Равлика, як рідного синочка, оберігала його, а Равлик відповідав їй тим самим. Вони часто згадували батьків Равлика. І хоча Равлик дуже сумував за ними, але поруч з Черепахою йому було добре і спокійно.
Так буває, що деякі малюки залишаються без мам і тат. Але дуже важливо, щоб для них знайшлася нова родина, як знайшлася родина для нашого малого Равлика.
