Дощ почув слова гнома та вирішив допомогти. Він пустився великими краплями та, нарешті, помив гномів велосипед так, що той аж заблищав.
«Гарно!», - зрадів гном. Та після дощу на землі з’явилися великі калюжі.
«Ну ось, тепер доведеться по калюжам їхати та гумові чоботи вдягати», - сказав гном. – «От якби зараз вийшло сонечко та посушило землю від калюж!».
Сонечко почуло слова гнома та вирішило прийти на допомогу. Воно спрямувало свої теплі промені на землю, та через якийсь час земля знову стала сухою.
Побачивши, що калюж вже немає, гном спочатку зрадів, а потім подумав: «Це треба ще їхати до ярмарку цілих півгодини! От якби вітерець приніс мені з ярмарку нові штани та цукерку!».
Гном сподівався, що вітерець почує та виконає його бажання. Чекав-чекав аж до вечора. А коли зрозумів, що цього не станеться, вирішив їхати на ярмарок сам, на велосипеді.
І ось приїхав гном на ярмарок і бачить: всі штани та смаколики вже розпродані, а торгівці збирають речі, щоб повертатись додому. Запізнився!
Так і залишився гном без нових штанів і без солодкого. З того часу він зрозумів, що якщо чогось хочеш, то не варто сподіватися на «якби», а треба самому робити те, що наближає тебе до мети.
