- Гав-гав, здрастуй, дядько. Давай, ти будеш моїм хазяїном! – загавкало цуценя. Але дядько, напевно, не зрозумів, що сказав йому песик. Продовжуючи розмовляти по телефону, дядько відійшов подалі від песика.
«Ех, це не мій господар», - зітхнуло цуценя і вирушило шукати хазяїна далі. Раптом воно побачило бабусю, яка виходить з під'їзду. «Можливо, ця бабуся буде моєю господинею?» - замислився щеня.
- Гав-гав, доброго дня, бабуся. Будеш моєю хазяйкою? - загавкало цуценя.
Цуценяті здалося, що бабуся зрозуміла його. Вона нахилилася до песика, погладила його і сказала:
- Привіт, собачко. Я б взяла тебе до себе, але у мене вдома живуть три кішки. Боюся, вони з тобою не подружаться.
Бабуся пішла далі, а песик стояв і думав: де ж йому знайти свого хазяїна?
Цуценя так задумалося, що навіть не помітило, що стоїть посеред дороги. І тут прямо на нього їхав рожевий велосипед! Песик так злякався, що не міг збагнути, в який бік тікати. А на дорозі потрібно бути дуже обережним. Дорогу потрібно акуратно переходити, адже там їздять машини і велосипеди. На щастя, велосипед загальмував за крок від песика, який зі страху заплющив очі.
«Фу-ух! Як же ти мене налякав! », - почуло цуценя. Розплющивши очі, воно побачило той самий рожевий велосипед, поруч з яким стояла дівчинка з довгими хвостиками.
- Малюк, з тобою все добре? - запитала дівчинка, погладивши песика.
- Гав-гав, - відповів песик та лизнув дівчинці руку. Цуценя спочатку здивувалося, що дівчинка назвала його малюком, а потім подумав: «А можливо, Малюк - це моє ім’я? Звідки дівчинка знає, як мене звуть? Напевно, вона і є моя хазяйка ».
Виявилося, що цю дівчинку звати Маша, і вона давно мріяла мати собаку. Батьки дозволили Маші забрати цуценя собі, тому що вона вже підросла і могла доглядати за ним, піклуватися про нього. З тих пір у Малюка з'явилася маленька хазяйка Маша, а у Маші – улюблений песик Малюк.
