Одного разу на прогулянці мишеня Шуршеня, як це часто буває, знову втекло від мами мишки. Воно бігло, обертаючись, щоб переконатися, що мама кличе його і біжить за ним, і не помітило, як впало у глибоку яму. А в цей час на шляху у мами мишки, яка бігла за синочком, з’явився величезний кіт.
«Привіт, мишко, я тебе з'їм», - сказав кіт мамі мишці. Мама мишка, звичайно, злякалася кота. Але ще більше вона злякалася, що в цей час з мишеням Шуршеням може щось трапитися. Адже вона вже не бачила його і не знала, куди воно могло подітися.
Щоб відволікти кота, мама мишка голосно запищала: «Дивись, до нас біжать дві великі собаки!». Поки кіт крутив головою, мама мишка побігла вперед - подалі від кота, на пошуки свого Шуршенятка. Але її синочка не було видно.
Шуршеня сиділо в ямі та плакало. «Як же я звідси виберуся? Де ж моя мама? », - думало перелякане мишеня Шуршеня.
На щастя, кіт на щось відволікся і більше не гнався за мамою мишкою, але вона все ще не могла знайти свого мишеняти. Вона кликала його: «Пі-пі-пі, Шуршеня». Але через шум вулиці Шуршеня не чуло голосу мами. Воно як могло, голосно пищало в ямі, але мама не чула його. І тільки коли настав вечір, люди та тварини пішли спати, машини роз'їхалися по домівках, і шум вулиці затих - тільки тоді мишеня і мама почули голоси один одного.
Побачивши Шуршеня в ямі, мама мишка попросила знайому ворону дістати звідти мишеняти. І ось, мама мишка і мишеня Шуршеня знову разом.
«Ти мене дуже налякав, синку», - сказала йому мама. «Добре, що все закінчилося так, а могло бути і гірше!». З того часу мишеня Шуршеня більше не тікає від мами. А якщо від кого й тікає, то тільки від котів.
