Календар вагітності та розвитку дитини

Новонароджений по місяцях

Дитяча казка: Хмарка-похмурка

Дитяча казка: Хмарка-похмурка
 

Високо в небі жила-була сіра Хмарка. У неї завжди був поганий настрій, тому інші хмарки називали її хмаркою-похмуркою.

- Ну чому ти така похмура? – запитало якось у Хмарки Сонечко. – Дивись, он пташки літають в гарному настрої. А он, на землі, дітки гуляють радісні, і звірята радіють сонячним променям.

Сонечко хотіло підняти Хмарці настрій, але від його слів Хмарка стала ще більш похмурою.

- Усі радіють, а мені нерадісно, - надула Хмарка свої сірі щоки. – Ось зараз візьму і з’їм тебе, Сонечко! Тоді й подивимось на вашу радість.

Сонечко навіть не встигло нічого відповісти, як сіра хмарка затулила його своїм тулубом. Вмить навколо все стало сірим. Пташки пришвидшили свій політ, а дітки підняли голови, щоб роздивитися, куди поділося сонечко.

- Де ж тепер ваш гарний настрій? – запитала сіра Хмарка. Хоча ані пташки, ані люди на землі її не чули. Лише Сонечко її чуло. Воно запитало у Хмарки.

- А хіба в тебе самої настрій покращився від твого вчинку?

- Та ні, - похмуро відповіла Хмарка. Вона ще більше надула сірі щоки і заплакала. Так Хмарці стало себе шкода за те, що їй завжди безрадісно.

Хмарка плакала, а її сльози дощем лилися на землю. Нарешті вона заспокоїлася та посунулася так, що знову на небі стало видно Сонечко.

- Дивіться, веселка! – радісно закричали діти, які вийшли на вулицю після дощу.

Так, після Хмарчиного дощу на небі з’явилася різнокольорова райдуга. А ще на вулиці з’явилися калюжі, з яких пили птахи. І квіти, напоєні дощем, з радістю підняли свої голівки до сонячних променів.

- Бачиш, Хмарко, як усі радіють після твого дощику, - сказало Сонечко Хмарці.

Хмарка здивувалася: «І справді!» І від цього їй самій стало радісно. А ще Хмарка помітила, що перестала бути сірою і похмурою, а стала легкою і майже прозорою.

«Виявляється, так приємно приносити іншим радість. Від цього і самій стає радісно. А от від поганих вчинків тільки гірше», - подумала Хмарка, яка тепер не була похмуркою.

Файли для завантаження

Цікавий матеріал для вас

Схожі статті

|

Дитяча казка: Зайчина таємниця

Всі звірята ходили в лісову школу, сам тільки зайчик не збирався вчитися. Йому більше подобалося гойдатися на гойдалці й стрибати через ямки. А те, що не знає літер та цифр - не біда! Хитрий зайчик завжди просив кого-небудь в лісовому магазині допомогти йому прочитати назви і порахувати грошенята. А якщо отримував листа, то добрий ведмедик завжди читав зайчику вголос.

Дитяча казка: Чарівні огірочки

Якось ведмедик знайшов у лісі дивне насіннячко. Воно сяяло та переливалося на сонці.

- Що це за чудернацьке насіннячко? Може з нього якась чарівна рослинка виросте? – запитав ведмедик у мудрої тітоньки сови.

Дитяча казка: Машина часу

Сьогодні у першокласників був незвичайний урок. Він проходив в природничому музеї. Більше за всіх уроку раділи двійнята Максим і Софійка. Раніше вони бували в музеї з мамою і татом, їх завжди привертав світ природи. Але так щоб урок в музеї, розповідь про життя динозаврів, древніх людей і тварин - таке було вперше!

Дитяча казка: Мавпа в місті

В одному африканському лісі жила-була дуже допитлива мавпа. Весь час вона питала у своїх подружок:

- А що там – за лісом?