Календар вагітності та розвитку дитини

Новонароджений по місяцях

Дитяча казка: Колючки

Дитяча казка: Колючки
 

Їжачок Юпі полюбляв гуляти на квітковій галявині. Особливо йому подобалася квітка з пелюстками бузкового кольору. Вона була такою красивою та тендітною. Їжачок Юпі милувався нею, казав їй компліменти про те, яка вона гарна. А ще їжачок проганяв від квітки шкідливих комах та приносив для неї воду в горіховій шкарлупці, щоб вона не засохла.

Квітці була приємна така увага та турбота. Та якось інша квітка, що росла поруч, почала насміхатися:

- Дивіться, у нашої квітки-гарнюні такий колючий друг! Він же негарний та незграбний!

Подумала наша квітка: і справді – всюди колючки у їжачка Юпі. А раптом він зачепить своїми колючками її ніжні бузкові пелюстки? А раптом наступить на неї, незграба?

«Скажу їжачку Юпі, хай не підходить до мене більше», - вирішила квітка, й так і зробила.

Їжачок дуже образився, що улюблена квітка прогнала його через колючки. Він хотів було сказати їй, що буде обережним і не пошкодить її, і що колючки не такі вже некрасиві. Та врешті передумав та мовчки пішов.

Бузкова квітка залишилася сама, радіючи, що тепер ніхто не буде насміхатися з неї через дивного приятеля їжачка.

Одного дня до квітки прилетіла її знайома бабка та запитала:

- Квіточко, а де твій друг їжачок? Щось давно я його не бачила біля тебе.

Квітка махнула пелюстками:

- Ніякий Юпі мені не друг. Сказала йому, щоб він більше не ходив мене, бо його колючки такі некрасиві і незграбні.

Бабка послухала квітку та сказала:

- А хіба твої колючки гарні?

Квітка здивувалася:

- Які в мене колючки? У мене ніжні пелюстки бузкового кольору.

- А ось, подивись сама, - відповіла бабка та дала квітці дзеркальце, яке невідомо звідки в неї взялося.

Квітка подивилася на себе в дзеркальце та злякалася: замість гарних пелюсток на її голівці росли в різні боки довгі голки.

- Звідки це? Де мої пелюстки? – заверещала перелякана квітка.

- Це не звичайне дзеркальце, а чарівне, - пояснила бабка. – Воно показує приховані речі – те, якими всі є насправді. Хоч ти зовні квітка красива, але насправді колюча та неприємна. Ти не вмієш цінувати турботу інших та дослухаєшся до поганих порад. А ось їжачок, хоч і колючий, але насправді добрий, лагідний та пухнастий. До речі, колючки потрібні йому для захисту від небезпеки.

Бабка сказала це та полетіла. Весь день квітка міркувала над її словами та зрозуміла, що даремно образила їжачка Юпі. Він турбувався про неї, а вона дослухалася до глузувань своєї сусідки.

Квітка попросила великого жука відірвати у неї одну пелюстку, написати на ній листа та передати їжачку Юпі.

На пелюстці було написано: «Пробач, друже Юпі. В тебе найкращі колючки у світі. А найгірші колючки не ті, що зовні, а ті, що приховані».

Юпі прочитав цього листа та пробачив свою улюблену квітку. Кажуть, що з часом частина пелюстки-листа відірвалася, а шматок з останнім реченням залишився. Досі вітер носить цей лист світом, і той, хто знаходить, читає його та розмірковує над цими словами.

Файли для завантаження

Цікавий матеріал для вас

Схожі статті

|

Дитяча казка: Чарівна мандрівка

Жив-був мандрівник на ім'я Христофор, який мандрував світом в пошуках чудес. Різні чудеса йому траплялися - і незвичайні споруди, і лазурні моря, і камені, схожі на фігури звірів та людей, та інші різноманітні витвори людей та природи.

Дитяча казка: Снігова подушка

Звірята казкового лісу дуже полюбляли зимові розваги. Особливо їм подобалося кататися на сніговій гірці. Та, на жаль, сніг випадав нечасто – лише коли над лісом пролітала велика снігова хмара. В інший час малі звірята сумували, дивлячись на самотні сніжинки, що падали з неба.

Дитяча казка: Як дружба вилікувала білченя

Казковий ліс вкрило білим пухнастим снігом. Більше за всіх раділи цьому маленькі звірята. Зранку до вечора вони каталися на санчатах та лижах, грали в сніжки, ліпили снігових баб та навіть купалися в снігу. Цього дня директор лісової школи Лис Лисович навіть дозволив звірятам не ходити до школи.

Дитяча казка: Казкова подорож до палацу Короля Мороза

Одного разу гномик Льова вирушив на прогулянку в зимовий ліс. Льова насолоджувався прогулянкою, як раптом, невідомо звідки, піднялася сніжна буря. Гном намагався повернути, але сніг кидався йому в очі, і, здавалося, ось-ось зіб'є його з ніг. Гном і не зрозумів, як довго це тривало. Але коли вітер вщух, він зрозумів, що не знає, як повернутися назад.