Календар вагітності та розвитку дитини

Новонароджений по місяцях

Дитяча казка: Жабка, яка надто багато думала

Дитяча казка: Жабка, яка надто багато думала
 

Жила собі у річці жабка. Якось вона зробила собі перуку з водоростей. Дивиться на своє відображення у воді і думає: «Яка ж я красива! Ні у кого такої зачіски немає».

Вистрибнула жабка у своїй перуці на берег – похизуватися. Раптом чує: чайка в небі сміється. «То, мабуть, вона над моєю зачіскою сміється», - подумала жабка. – «Мабуть, таки, некрасива в мене перука».

Засмутилася жабка, але зняла свою перуку. Не хотілося їй, щоб над нею насміхалися. Сумно стало жабці розлучатися з новою зачіскою. Щоб відволіктися від сумних думок, жабка вирішила пообідати. Тільки-но вона висунула язика, щоб упіймати мошок собі на обід, як почула гавкіт собаки десь в кущах. – «Мабуть, то на мене собака лається, що я їм, а з нею не ділюся».

Від цієї думки жабці аж їсти перехотілося. Сіла вона та дивиться у річку – думає, що їй далі робити. Аж ось побачила жабка у воді якусь рибу. Риба подивилася на жабку великими очима, відкрила рота, потім закрила та попливла далі, нічого не сказавши.

«Ось, рибка не схотіла зі мною розмовляти, навіть не привіталася. Мабуть, у мене такий жалюгідний вигляд, що рибці залишалося сумно на мене дивитися», - подумала жабка.

Від цих думок жабці стало так сумно, що вона заплакала. Жабка плакала так довго, що від її сліз навіть річка почала з берегів виходити.

Коли жабці набридло плакати, то вона раптом зрозуміла, якою нерозумною була. Жабка згадала, що голос чайки іноді схожий на сміх. Насправді вона не сміється, а просто так розмовляє з іншими птахами. А потім жабка згадала, що собаки не їдять мошок, і в них є багато інших приводів погавкати, аніж через жаб’ячий обід. А ще жабка згадала, що риби не розмовляють вголос, тому рибка, що пливла повз неї, аж ніяк не могла передати їй свої привітання. А потім жабка вирішила, що нічого поганого не зробила, щоб стидатися того, що про неї подумають інші.

«Це ж треба було навигадувати те, чого немає!», - дивувалася сама собі жаба. – «Замість того, щоб вигадувати якісь нісенітниці, краще піду похизуюся своєю новою зачіскою», - вирішила жабка та одягла на голову свою перуку з водоростей.
>

Файли для завантаження

Цікавий матеріал для вас

Схожі статті

|

Дитяча казка: Їжачкові оченята

Жив-був їжачок Льока, який весь час щось плутав. Наприклад, біжить Льока повз мишки, а йому здається, що то не мишка, а камінчик. Ось їжачок не вітається з нею, а мишка ображається і вважає Льоку нечемним. Буває й навпаки: побачить їжачок пеньок та подумає, що то малий кабанчик присів відпочити. Каже: «Привіт, кабанчику». Пеньок, звичайно, мовчить у відповідь, а ось горобець, що це побачив, сміється з Льоки так, що ледь з гілки не падає.

Дитяча казка: Олівцеве військо

На Альошиному столі в коробці жили-були кольорові олівці. Альоша щодня залюбки малював олівцями, поки їхні носики зовсім не потупилися. Хлопчик полінувався підточити свої олівці, і тепер вони залишилися без улюбленої справи.

Дитяча казка: Чужий літачок

У хлопчика Богданчика було чимало різних іграшок. Втім машинки, конструктори та іграшкові динозаврики інших дітей на майданчику завжди здавалися йому цікавішими, ніж власні. Хлопчики та дівчатка дозволяли Богданчику трошки погратися їхніми іграшками. Однак Богданчикові хотілося більшого – забрати іграшку, що сподобалася, додому, та гратися нею, коли заманеться.

Дитяча казка: Фея Веселина

У казковій країні Веселунії жив веселий народ. Жителі Веселунії щодня вигадували собі різні свята і разом раділи та веселилися, але й працювати не забували. А допомагала їм у всьому маленька фея Веселина. Одному тільки дядькові Похмуру дуже не подобалися галасливі веселі свята. Він побудував собі будинок на околиці Веселунії, подалі від людей. Однак їхній радісний сміх іноді доносився і до його будинку, від чого Похмур ставав ще похмурішим і злішим.