Лише коричневий олівець так загрався у військо, що не хотів знову малювати, а бажав залишатися солдатиком. Побачивши свій гостро підточений ніс, він навіть зрадів, що в нього з’явилася додаткова зброя проти супротивника. Він дряпав своїм гострим носом папір в альбомі та колов боки іншим олівцям, але вони більше не збиралися грати з ним у війну.
Коричневий олівець розізлився та вирішив підточити свій ніс якнайгостріше, щоб всі його боялися. Він всунув ніс у точилку та почав щосили крутити ним. Врешті ніс коричневого олівця став дуже довгим та дуже гострим, але олівцю здалося мало. Він крутив-крутив носом у точилці, і врешті, увесь сточився. Від високого красеня, яким був коричневий олівець, лишилися коротенький хвостик та купа стружки. Виходить, що олівець згубив себе у безглуздій війні, яку сам і вигадав.
Іншим олівцям було шкода свого коричневого друга. Вони посумували, а потім пішли займатися своєю справою – малювати в Альошиному альбомі гарні картинки.
