Календар вагітності та розвитку дитини

Новонароджений по місяцях

Дитяча казка: Чому у слона довгий ніс та великі вуха?

Дитяча казка: Чому у слона довгий ніс та великі вуха?
 

Маленька мавпочка взяла погану звичку насміхатися над слоником через його довгий ніс та величезні вуха.

- Мабуть, ти полюбляєш підслуховувати чужі розмови, тому в тебе такі вуха виросли! – глузувала мавпочка. - А ніс чому такий довгий? Може ти так сильно чхнув, що він аж витягнувся?

Слоник не ображався на мавпочку: адже її слова були від неуцтва. Він навіть намагався пояснити мавпі, чому в слонів така зовнішність, але вона втікала кудись, не бажаючи слухати слоника.

Якось слоник йшов африканським лісом та почув гомін та крики неподалік. Він вирушив в бік цих звуків та врешті побачив, що у глибокій ямі сидить його знайома мавпочка і кличе на допомогу.

- Рятуйте, хто-небудь! – верещала заплакана мавпа. – Допоможіть!

Слоник підійшов на самий край ями та простягнув мавпі свій хобот зі словами:

- Тримайся за мене, я тебе витягну.

Налякана мавпа схопилася своїм хвостом за слонячий ніс, мов за гілку та завдяки цьому опинилася наверху, поруч зі слоником.

- Слонику, дякую тобі за порятунок! Я вже давненько сиділа у цій ямі, та ніхто не чув мене. Тепер я розумію, навіщо тобі такі великі вуха: щоб добре чути!

Слоник посміхнувся та відповів мавпі:

- Так, я дійсно маю хороший слух, але розмір моїх вух тут ні до чого. Йдемо, я проведу тебе додому, щоб з тобою більше нічого не трапилося. А дорогою розповім тобі про свої вуха, та й разом про ніс.

Дорогою слоник розповів мавпі, що величезні вуха допомагають йому не перегріватися в спеку. «Мої вуха – немов справжні кондиціонери. Я махаю ними, а моє тіло охолоджується», - пояснив слон мавпі.

- А хобот в тебе ну просто як справжня міцна рука! – захоплено додала мавпочка.

- Так, тут ти права, - відповів слоник. – Мій хобот є для мене не лише носом, але й рукою. Завдяки йому я беру їжу та кладу до рота, набираю у нього воду, щоб пити або купатися. А ще мій хобот одночасно й сильний, і лагідний. Наприклад, я можу піднімати ним важкі вантажі, а можу й підняти з землі яйце, не пошкодивши шкарлупку. В разі небезпеки хобот стає моєю зброєю. А якщо мені в око потрапить якась смітинка, я її дістану своїм хоботом. Таким мене створила природа.

Мавпа з цікавістю слухала розповідь слона. Вона зізналася, що тепер їй соромно за те, що дражнила його.

Файли для завантаження

Цікавий матеріал для вас

Схожі статті

|

Дитяча казка: Як дружба перемогла страх

Жив-був у лісі заєць-боягуз, який усього боявся. На відміну від інших зайців, він боявся не лише вовків, лисиць та мисливців, а ще й привидів. Звичайно, жодних привидів у лісі не було, але наш зайчик чомусь вірив в їхнє існування.

Дитяча казка: Зайчина таємниця

Всі звірята ходили в лісову школу, сам тільки зайчик не збирався вчитися. Йому більше подобалося гойдатися на гойдалці й стрибати через ямки. А те, що не знає літер та цифр - не біда! Хитрий зайчик завжди просив кого-небудь в лісовому магазині допомогти йому прочитати назви і порахувати грошенята. А якщо отримував листа, то добрий ведмедик завжди читав зайчику вголос.

Дитяча казка: Чарівні огірочки

Якось ведмедик знайшов у лісі дивне насіннячко. Воно сяяло та переливалося на сонці.

- Що це за чудернацьке насіннячко? Може з нього якась чарівна рослинка виросте? – запитав ведмедик у мудрої тітоньки сови.

Дитяча казка: Машина часу

Сьогодні у першокласників був незвичайний урок. Він проходив в природничому музеї. Більше за всіх уроку раділи двійнята Максим і Софійка. Раніше вони бували в музеї з мамою і татом, їх завжди привертав світ природи. Але так щоб урок в музеї, розповідь про життя динозаврів, древніх людей і тварин - таке було вперше!