Календар вагітності та розвитку дитини

Новонароджений по місяцях

Дитяча казка: Жаб’яча школа

Дитяча казка: Жаб’яча школа
 

Жила на озері жаба. Якось вона знайшла на березі газету, стрибнула на неї та сидить. Повз пролітала ворона. Вона побачила жабу, що сидить на газеті, та запитала в неї:

- Привіт, жабо. А чому ти усілася на газету?

- Я читаю, - вирішила пожартувати жаба.

- Ти що, читати вмієш? – здивувалася ворона.

- Ну, звісно! – гордо відповіла жаба, радіючи, що ворона повірила їй.

- І що ж там написано? – поцікавилася ворона.

Жаба була гарною фантазеркою, тому відповіла вороні, що в газеті написано про нову дієту.

- Пишуть, скільки комарів можна з’їсти за день, щоб не погладшати. А я слідкую за своєю фігурою. Ось, тепер почну комарів рахувати.

Ворона ледь у озеро не звалилася від здивування:

- То ти й рахувати вмієш?

- Ну, а як же! – посміхнулася жаба, дуже задоволена своїм жартом.

Тут вороні стало соромно, що вона ані читати, ані рахувати не вміє. Раптом, і для неї в газеті щось важливе знайдеться, а вона не дізнається? Засмучена, вона полетіла далі, а згодом вирішила вступити до лісової школи.

Так ворона почала навчатися в школі для звірят та птахів. Дуже скоро вона навчилася і читати, і писати, і рахувати, і ще багато чого корисного дізналася. Наприклад, навчилася бути вдячною тому, хто прийшов на допомогу або дав хорошу пораду. Тому ворона вирішила віддячити жабі, завдяки якій вона стала освіченою і розумною. Вона навіть написала для жаби листівку зі словами вдячності.

Прилетіла ворона на озеро до жаби та каже їй:

- Привіт, жабо. Дякую, що завдяки тобі я навчаюся у лісовій школі і тепер вмію читати та рахувати. Прийми від мене маленький подарунок – листівку.

А жаба уже й забула про той випадок з газетою, і каже вороні:

- Нащо мені твоя листівка? Я ж все одно читати не вмію.

- Як не вмієш? – здивувалася ворона. – А ти ж казала – газету читаєш, вивчаєш дієту про комарів!

Тут вже жаба згадала стару розмову з вороною і пояснила тій, що тоді пожартувала.

Ворона довго сміялася з тієї історії, а потім відповіла:

- Ну й добре! Саме завдяки твоєму жарту я стала навчатися, і тепер знаю багато чого. Тож, листівку подяки ти заслужила за свою жаб’ячу школу. Залиш її – може колись прочитаєш. Ворона полетіла далі, а жаба засумувала. Тепер їй стало сумно, що вона не може прочитати таку гарну листівку.

«Піду і я до школи запишуся», - подумала жаба. Наступного дня жаба вже була новою ученицею в лісовій школі.

Файли для завантаження

Цікавий матеріал для вас

Схожі статті

|

Дитяча казка: Мишка та цукерка

Одного ранку мишаче місто облетіла чудова новина: привезли шоколадні цукерки! Їх роздаватимуть усім охочим мишенятам і у великому, і у маленькому магазині, і навіть в кіоску. А бажаючих, звичайно, багато. Хто ж відмовиться від шоколадних цукерок?

Дитяча казка: Подорож чобітків

У хлопчика Михайлика були гумові чобітки - сині, з корабликами. Він радісно стрибав у них по калюжах, а вони захищали його ноги від вогкості і бруду. Але ось біда: Мишко не любив мити свої чоботи, а залишав їх брудними в коридорі. За це чобітки на нього ображалися.

Дитяча казка: Жадібний фермер

Жив-був фермер. Був він, загалом, непоганою людиною та хорошим господарем, але занадто вже жадібною. Навіть ваги собі спеціальні купив для точного зважування, щоб зайвого грама огірків або ягід випадково нікому не покласти. Кожну копієчку рахував, хоча був далеко не бідною людиною.

Дитяча казка: Друзі з Четирилапівки

У казковому селі Чотирилапівка жили коти, собаки та миші. Жили вони не дуже дружно, а точніше сказати - зовсім не дружно. Миші боялися котів. Собаки і коти не любили один одного, так і хотіли покусатися і подряпатися. А ще собаки недолюблювали мишей і частіше оминали їх стороною. Ось таким було життя в Чотирилапівці, поки не сталася одна подія.