Календар вагітності та розвитку дитини

Новонароджений по місяцях

Дитяча казка: Жаб’яча школа

Дитяча казка: Жаб’яча школа
 

Жила на озері жаба. Якось вона знайшла на березі газету, стрибнула на неї та сидить. Повз пролітала ворона. Вона побачила жабу, що сидить на газеті, та запитала в неї:

- Привіт, жабо. А чому ти усілася на газету?

- Я читаю, - вирішила пожартувати жаба.

- Ти що, читати вмієш? – здивувалася ворона.

- Ну, звісно! – гордо відповіла жаба, радіючи, що ворона повірила їй.

- І що ж там написано? – поцікавилася ворона.

Жаба була гарною фантазеркою, тому відповіла вороні, що в газеті написано про нову дієту.

- Пишуть, скільки комарів можна з’їсти за день, щоб не погладшати. А я слідкую за своєю фігурою. Ось, тепер почну комарів рахувати.

Ворона ледь у озеро не звалилася від здивування:

- То ти й рахувати вмієш?

- Ну, а як же! – посміхнулася жаба, дуже задоволена своїм жартом.

Тут вороні стало соромно, що вона ані читати, ані рахувати не вміє. Раптом, і для неї в газеті щось важливе знайдеться, а вона не дізнається? Засмучена, вона полетіла далі, а згодом вирішила вступити до лісової школи.

Так ворона почала навчатися в школі для звірят та птахів. Дуже скоро вона навчилася і читати, і писати, і рахувати, і ще багато чого корисного дізналася. Наприклад, навчилася бути вдячною тому, хто прийшов на допомогу або дав хорошу пораду. Тому ворона вирішила віддячити жабі, завдяки якій вона стала освіченою і розумною. Вона навіть написала для жаби листівку зі словами вдячності.

Прилетіла ворона на озеро до жаби та каже їй:

- Привіт, жабо. Дякую, що завдяки тобі я навчаюся у лісовій школі і тепер вмію читати та рахувати. Прийми від мене маленький подарунок – листівку.

А жаба уже й забула про той випадок з газетою, і каже вороні:

- Нащо мені твоя листівка? Я ж все одно читати не вмію.

- Як не вмієш? – здивувалася ворона. – А ти ж казала – газету читаєш, вивчаєш дієту про комарів!

Тут вже жаба згадала стару розмову з вороною і пояснила тій, що тоді пожартувала.

Ворона довго сміялася з тієї історії, а потім відповіла:

- Ну й добре! Саме завдяки твоєму жарту я стала навчатися, і тепер знаю багато чого. Тож, листівку подяки ти заслужила за свою жаб’ячу школу. Залиш її – може колись прочитаєш. Ворона полетіла далі, а жаба засумувала. Тепер їй стало сумно, що вона не може прочитати таку гарну листівку.

«Піду і я до школи запишуся», - подумала жаба. Наступного дня жаба вже була новою ученицею в лісовій школі.
>

Файли для завантаження

Цікавий матеріал для вас

Схожі статті

|

Дитяча казка: Сніговий колобок

Одного зимового ранку діти у дворі ліпили сніговиків. Хлопчики та дівчатка спочатку робили сніжки, потім катали їх у снігу. Маленькі сніжки ставали великими колобками, й діти з’єднували їх. Так з’являлися сніговички.

Дитяча казка: Як сорока й ворона кашу варили

Якось вранці сорока та ворона варили своїм дітям кашу. А щоб було веселіше, вони весь час теревенили одна з одною. І, певно, ці теревені були такі цікаві, що сорока з вороною геть забули про кашу. А каші захотілося краще почути, про що ж балакають хазяйки, щ аж про неї забули.

Дитяча казка: Чарівний ліхтарик

У хлопчика Тимура був улюблений маленький песик на ім’я Бака. Якось ввечері Тимур пішов з Бакою гуляти до парку. У малого Баки не було нашийника, і Тимур всю дорогу не випускав песика з поля зору. Та раптом Бака побачив білку, що зіскочила з дерева, та з шаленою швидкістю зірвався з місця. Адже він хоч ще і цуценя, але мисливської породи.

Дитяча казка: Пригоди вареника

Одна бабуся вирішила провідати свого онука. Вона наліпила вареників з м’ясом на гостинець, склала їх у судок, а потім у сумку, та й пішла.