Календар вагітності та розвитку дитини

Новонароджений по місяцях

Дитяча казка: Павучок та равлик

Дитяча казка: Павучок та равлик
 

Якось біля озера павучок побачив равлика та вирішив з ним познайомитись.

- Привіт, равлику, - сказав павучок. – Куди йдеш?

- Просто так, гуляю лісом, - відповів равлик.

- А можна й я з тобою просто так погуляю лісом? - запитав павучок.

- Ну, погуляй. Тільки ми, равлики, пересуваємося повільно. А я за характером не дуже балакучий. Боюся, тобі зі мною буде нецікаво.

Павучок ніби не звернув уваги на ці слова та вже бігав туди-сюди навколо равлика і розповідав йому якісь історії. Равлик майже завжди мовчав, часом киваючи головою у відповідь. А павучок, знай собі, бубонів без втоми: про те, що він сьогодні їв, про те, що бачив і що чув. Адже йому так хотілося мати друга, а він зовсім не знав, про що треба розмовляти з равликами.

Так йшли вони разом, павучок та равлик, аж поки сонце не почало сідати.

- Равлику, нам час додому – вечоріє, - сказав павучок.

- Так, час додому, спати, - відповів равлик та зупинився.

- Йдемо, поки не стемніло! – закликав його павучок.

- А я вже прийшов, - сказав равлик. – Хіба ти не знаєш, що у нас, равликів, дім завжди з нами. Ось він – панцир, - показав равлик собі на спину, - він і є моїм домом.

Павучок колись чув, що равлики живуть у своїх панцирах, але чомусь про це забув.

- А я? – запитав у розпачі павучок.

- А ти вертайся до себе додому, на своє павутиння, - пояснив равлик.

- Хіба ти не підеш зі мною? Ми ж з тобою друзі! – закликав павучок равлика. Павучок раптом зрозумів, що не знайде дороги назад.

Втім, равлик вимушений був розчарувати павучка:

- Вибач, малий, але чому ти вирішив, що я збирався вертатися разом з тобою? І з чого взяв, що ми з тобою друзі? Ти захотів йти зі мною поруч, а я був не проти – ось і все.

Тут павучок розплакався та розповів равлику про те, що хотів мати друга. І про те, що сподівався на нього, а тому не запам’ятав дорогу.

Равлику стало дуже шкода павучка. Він не збирався дружити з павучком, але був доброю і порядною істотою. І тому, хоча равлик вже стомився та хотів спати, однак, провів павучка назад додому. А дорогою, зазвичай мовчазний равлик, пояснив павучку, що завжди треба думати про наслідки того, що ми робимо. Неможна втрачати власного розуму й довіряти першому, кого зустрінеш.

- Якби на моєму місці був хтось інший, то він міг би залишити тебе самого посеред лісу, - сказав павучку равлик. – Тому ти маєш знати, куди йдеш, і як повернутися назад. Інакше заблукаєш.

Равлик привів павучка додому та улігся спати у своєму панцирі. А павучок дуже скоро знайшов собі справжнього друга жука. Їм завжди було про що поговорити і було цікаво один з одним. І хоча павучку було шкода, що равлик не став його другом, але він завжди пам’ятав про нього і його поради.

Файли для завантаження

Цікавий матеріал для вас

Схожі статті

|

Дитяча казка: Іграшкове свято

На балконі, у великій коробці, жили-були старі іграшки. Тут були й ляльки, і машинки, і конструктор, і фігурки звіряток, і багато м’яких іграшок. Колись цими іграшками залюбки гралися двійнята Ліза та Андрійко. Та дітки вже підросли, ходили до школи, тому іграшки сумували на балконі.

Дитяча казка: Рахувала мама кішка

Рахувала мама кішка
Неслухняних кошенят.
Перше з них залізло в діжку,
Видно пару оченят.

Дитяча казка: Снігові колобки

Жила-була у лісі родина Колобків – тато Колобок, мама Колобуня та синочок Колобочок. Якось взимку, коли випав сніг, пішли вони кататися на санчатах. Веселою та радісною була їхня прогулянка, аж поки не побачила Колобків Лисиця.

Дитяча казка: Снігова парасолька

Жив-був на небі злий Вітерець-морозець. Дивився він на землю, і дуже йому не подобалося, коли люди гуляють на вулиці та радіють гарній погоді. Тому Вітерець-морозець дмухав на землю холодним повітрям, щоб люди сиділи по своїх домівках.