Подруги-подушки помітили таку поведінку та запитали:
- Чому ти така дивна? Ховаєшся від покупців! Хіба ти не хочеш скоріше опинитися вдома, у теплому ліжку?
- Звичайно, я хочу додому, - відповіла подушка. – Але я не звичайна, а казкова подушка. Тому я не можу піти у будь-який дім, а чекаю на свою хазяйку.
Інші подушки дуже здивувалися такій відповіді. Деякі навіть не повірили, а подумали, що з цією подушкою щось не так, тому вона ховається від людей і вигадала таку історію. Втім, казкова подушка більше нічого не пояснювала, а лише пообіцяла:
- Скоро ви про все дізнаєтеся.
Минали дні, подушки на полиці змінювали одна одну, і лише казкова подушка лишалася на місці. Та одного дня вона усіх здивувала. Коли до полиці підійшла молода темноволоса дівчина, казкова подушка не стала ховатися, як раніше. Вона залишалася на своєму місці, і дівчина попросила продавця дати їй саме цю подушку.
- Бувайте, друзі! – сказала казкова подушка іншим. – Ось і я додому їду.
Тепер казкова подушка могла розповісти, чому так довго чекала на свого покупця. Виявляється, казковою подушка зветься тому, що у ній живуть казки. Та не кожна людина вміє це розпізнати. А ось ця темноволоса дівчина вміє. Щоночі, коли вона буде спати на новій подушці, їй насниться одна з казок, що живе у подушці. Прокинувшись наступного ранку, вона буде записувати цю казку, щоб не забути.
- А навіщо це потрібно? – запитали здивовані подушки.
- Одного дня у дівчини назбирається багато-багато казок, з яких вона зробить книжку. Цю книжку батьки купуватимуть своїм дітям. Вони будуть читати їм казки на ніч, щоб вони міцно спали та бачили гарні сні.
Перед тим, як поїхати додому, казкова подушка ще сказала:
- Кожна з подушок може стати казковою. Якщо людина, лягаючи спати, загадає для себе гарний сон, то рано чи пізно подушка наповниться казками.
Через деякий час багато діток вже слухали перед сном казки, які з’явилися на світ завдяки казковій подушці.
