- Ні, носороги – погані суперники. По-перше, вони лише здаються неповороткими, а по-друге, раптом вони проб’ють своїм рогом м’яч, тоді ніякого футболу не буде, - заперечила інша мавпа.
Тоді перша мавпа запропонувала позмагатися з командою зебр.
- Та ні! Футбольний м’яч сам схожий на зебру – ще загубимо його між зебрячих смуг! – заперечила інша мавпа.
- Може, ще скажеш зі слонами грати у футбол? – почала кривлятися перша мавпа. – Я вже уявляю, як команда слонів бігає по полю, ненароком розчавлюючи мавп, наче м’ячики!
Ще трохи подумали мавпи та вирішили запросити до матчу команду бегемотів.
- А що? Вони хоч і великі, але неповоротливі та повільні, - розмірковували мавпи. – Заб’ємо їм десять голів один за одним, і ми, мавпи, молодці-і-і, футболістки-чемпіони!
Бегемоти погодилися грати з мавпами у футбол і зібрали команду. Того ж дня було призначено футбольний матч. Команда мавп готувалася святкувати перемогу, навіть, запаслася для цього бананами.
Однак мавпи не знали, що бегемоти лише здаються повільними та неповоротливими. На справді, вони можуть бути досить швидкими, якщо захочуть. До того ж, під час матчу мавпи сперечалися між собою, не слухали капітана команди, бо кожна з них вважала себе найрозумнішою. Тому команда мавп змагалася не з суперником, а між собою. А ось бегемоти були згуртованими, слухали капітана та думали, як краще дістатися воріт суперника. Не дивно, що врешті команда бегемотів виграла, забивши мавпам десять голів.
Мавпи так засмутилися, що не дивлячись поїли банани разом зі шкурками. Вони не зрозуміли, чому програли. А потім одна з тих мавп, що знайшли футбольний м’яч, сказала:
- А все ж-таки, ми, мавпи, молодці, футболістки-чемпіони! Якби не ми, то не було б ані цього м’яча, ані матчу!
І в цьому мавпи мають рацію.
