Малюки довго радісно щебетали біля крижаного янгола, ставлячи батькам безліч питань: «Хто це?», «Як він сюди потрапив?», «А янгол розтане?». І тільки одна дівчинка в червоній курточці та квітчастій шапці не ставила мамі питань. Вона мовчки підійшла до крижаного ангела, обняла його та стояла так, поки її рукавички зовсім не промокли. Інші діти здивовано дивилися на дівчинку, кликали її кудись, але вона ніби не звертала на них уваги.
Цю дівчинку звали Ангеліна. Колись вона була такою ж дівчинкою, як всі. Але одного разу Ангеліна захворіла і втратила голос. Коли вона намагалася щось сказати, у неї нічого не виходило. Лікарі відповідали, що дівчинці допоможе лише диво.
Ангеліна не зовсім розуміла, що таке диво, але щодня на нього чекала. Коли в парку з'явився крижаний янгол, дівчинка подумала, що він і є - диво.
Вона разом з мамою приходила в парк до крижаного янгола щодня. Ангеліна обіймала холодну скульптуру, але зовсім не відчувала холоду. Навпаки, янгол здавався їй теплим. У цей момент дівчинка загадувала бажання. Найбільше на світі їй хотілося знову говорити.
Настав Новий рік, наближалося Різдво. І ось в Різдвяну ніч Ангеліні наснився дивний сон, ніби вона грає з малюком-ангелом в парку і розповідає йому казки. Але раптом біля Ангеліни з'явилася великий білий птах. Вона схопила шарф з шиї Ангеліни і полетіла разом з ним.
«Поклич маму», - сказав уві сні крижаний янгол дівчинці.
- Мама, - закричала, прокинувшись, Ангеліна. - Птах забрала мій шарф!
Почувши крик, мама підбігла до дівчинки, обняла її і заспокоїла:
- Не бійся, мила, тобі просто наснився страшний сон.
- І зовсім він не страшний! - заперечила Ангеліна. - Ти прийшла, і янгол був поруч.
Тільки тепер мама з донькою зрозуміли, що до дівчинки повернувся голос.
- Диво, диво! Ти знову розмовляєш! - радісно закричала мама і заплакала від щастя.
- Це крижаний янгол мені допоміг! - відповіла дівчинка.
- І твоя віра в диво, - додала мама.
