Календар вагітності та розвитку дитини

Новонароджений по місяцях

Дитяча казка: Кошлате диво

Дитяча казка: Кошлате диво
 

Хлопчик Іллюша давно мріяв про собаку. Він просив батьків подарувати йому песика, та мама з татом щоразу відповідали: «Буде в тебе песик, як прийде час».

Декілька років поспіль Іллюша писав листа Діду Морозу з проханням про омріяного песика. Та щороку зранку Нового року хлопчик знаходив під ялинкою інші подарунки. Вони були гарними, але то був не собака.

Цього разу напередодні новорічних свят Іллюша знову написав листа Діду Морозу.

- Все одно, марно! – перечитавши свого листа, сказав хлопчик. Він зітхнув та вирішив, що більше не буде відправляти його. Втім, викидати листа було шкода. Тому Іллюша запхнув лист у кишеню куртки та побіг на вулицю ліпити сніговика. «Нехай лежить на згадку про мою мрію», - подумав хлопчик.

В перший день нового року Іллюша знову очікував знайти під ялинкою цікаву іграшку, хоча в нього все ще була надія почути з-під ялинки веселий гавкіт цуценяти.

Та ні, песика під новорічною ялинкою знову не було. А замість очікуваної великої коробки з іграшкою Іллюша знайшов там маленький пакунок.

- Що це? Поводок? І якийсь лист, - здивовано сказав хлопчик, відкривши пакунок.

В листі було написано: «Доброго ранку, Іллюшо. Щойно під ялинкою ти знайшов подарунок для твого подарунку. А твій подарунок чекає на тебе на вулиці. Ти отримаєш його від моїх помічників. Дід Мороз».

Іллюша – кмітливий хлопчик, і одразу зрозумів, що десь на вулиці на нього чекає песик. Але де ж шукати помічників Діда Мороза?

- Мамо, тато! – захоплено закричав Іллюша. – Я отримав листа від Діда Мороза. Мені треба швидше йти на вулицю – шукати його помічників! Ви мені допоможете?

- Звичайно, - відповіли батьки.

Збираючись на вулицю, Іллюша запитував: «А де ми знайдемо помічників Діда Мороза? А що, як я їх не впізнаю?» Та батьки заспокоювали сина та запевняли, що він все зрозуміє.

Вийшовши у двір, Іллюша звернув увагу на сніговика, який вони два дні тому ліпили з друзями. Він зберігся, і, здається, став навіть ще охайнішим. Поруч зі сніговиком стояв юнак у смішному синьому ковпаку з зображенням сніжинок та в такому ж піджаку. В руках хлопець тримав маленького цуцика.

Іллюша підійшов ближче, щоб роздивитися. «А може, цей юнак та сніговик і є помічниками Діда Мороза?» - промайнуло передчуття.

- Доброго ранку, Іллюшо. Вітаємо з Новим роком! – сказав хлопець в синьо-сніжинковому вбранні. Бачу, ти нас впізнав. А ось і твій подарунок. Хлопець передав Іллюші на руки малого цуцика. Він був справжнім кошлатим дивом.

- Дякую! Дякую! Це найкращий подарунок, про який я так довго мріяв! – закричав радісно хлопчик. – Але ж цього року я так і не відправив листа Діду Морозу, звідки ж він дізнався про моє бажання?

- Здається, ти поклав листа до кишені куртки? Подивись, він і досі там? – запитав юнак-помічник Діда Мороза.

Ілля помацав кармани.

- Ні, немає…

Юнак посміхнувся та відповів:

- Пам’ятаєш, два дні тому ти зліпив цього Сніговика? Так ось, саме тоді твій лист випав з кишені. Вночі Сніговик ожив, знайшов лист та викликав мене. А я передав його Діду Морозу. Ми ж його помічники! Та насправді, Дід Мороз пам’ятав твоє прохання про собаку ще з минулих років. Просто тоді ще не прийшов час для такого подарунку. А тепер цей час прийшов. Люби свого песика, бережи його, а мені вже час повертатися додому.

В цю мить маленький песик раптом вистрибнув з рук Іллюші. Поки хлопчик його наздоганяв, помічник Діда Мороза кудись зник.

Щасливий, з песиком на новому повідку, Іллюша з батьками йшов вулицею. Вони разом вигадували малому ім’я.

- Тато, мамо, а що означають слова помічника Діда Мороза про те, що тепер прийшов час для мого подарунку?

- Мабуть, синку, це значить, що ти вже став достатньо дорослим для того, щоб мати собаку, - сказав тато. – Адже песик – не лише для спільних ігор. Про нього треба дбати, годувати, гуляти з ним, лікувати, якщо захворіє. Саме час тобі мати такого друга – кошлате диво.

Присвячується моєму похреснику Іллі

Файли для завантаження

Цікавий матеріал для вас

Схожі статті

|

Дитяча казка: Як дружба перемогла страх

Жив-був у лісі заєць-боягуз, який усього боявся. На відміну від інших зайців, він боявся не лише вовків, лисиць та мисливців, а ще й привидів. Звичайно, жодних привидів у лісі не було, але наш зайчик чомусь вірив в їхнє існування.

Дитяча казка: Зайчина таємниця

Всі звірята ходили в лісову школу, сам тільки зайчик не збирався вчитися. Йому більше подобалося гойдатися на гойдалці й стрибати через ямки. А те, що не знає літер та цифр - не біда! Хитрий зайчик завжди просив кого-небудь в лісовому магазині допомогти йому прочитати назви і порахувати грошенята. А якщо отримував листа, то добрий ведмедик завжди читав зайчику вголос.

Дитяча казка: Чарівні огірочки

Якось ведмедик знайшов у лісі дивне насіннячко. Воно сяяло та переливалося на сонці.

- Що це за чудернацьке насіннячко? Може з нього якась чарівна рослинка виросте? – запитав ведмедик у мудрої тітоньки сови.

Дитяча казка: Машина часу

Сьогодні у першокласників був незвичайний урок. Він проходив в природничому музеї. Більше за всіх уроку раділи двійнята Максим і Софійка. Раніше вони бували в музеї з мамою і татом, їх завжди привертав світ природи. Але так щоб урок в музеї, розповідь про життя динозаврів, древніх людей і тварин - таке було вперше!