Хлопчик здивувався і навіть подумав, що, напевно, це не його книжка, а звичайний блокнот. Тоді хлопчик пішов шукати свою книжку. Але замість неї помітив літери, розкидані по квартирі. Літеру А він знайшов просто під столом. Літера О закотилася під стілець. Літери Й і Ї знайшлися на кухні. Так по черзі, хлопчик знайшов всі букви і повернув їх у книжку. Тільки однієї літери не було - літери Я. Скільки її не шукав, так ніде і не знайшов.
Тоді хлопчик вирішив, що можна обійтися і без цієї літери. Він прочитав одну казку і пішов гуляти на вулицю. І тут в одній з калюж він помітив літеру Я. Вона сиділа в калюжі, вся мокра, і плакала. Помітивши хлопчика, буква Я сказала:
- Забери мене додому, в книжку!
- А чому ти опинилася на вулиці? - запитав хлопчик.
- Я вирішила, що можу обійтися без книжок, а буду жити сама по собі. Взяла і вистрибнула через вікно на вулицю. А тепер мені погано і страшно! - заридала буква Я.
- Не знаю, як ти, а я можу без тебе обійтися. І так здогадаюся, що написано в книжці! - відповів хлопчик.
Літера Я подумала і відповіла:
- Може, здогадаєшся, а може, й ні. Ось, наприклад, зустрінеш в книзі слово «якір» і відразу зрозумієш, що написано про корабель. А якщо мене не буде, то вийде слово «кір». Ось і доведеться тобі читати про небезпечну хворобу.
Хлопчик подумав і погодився:
- Твоя правда! Повертайся додому, в книжку до інших літер. Але тільки пообіцяй зробити все, щоб літери в книзі більше не тікали.
Літера Я погодилася і з радістю повернулася додому. Більше літери між собою не лаються, а, навпаки - товаришують і поважають одна одну.
