Календар вагітності та розвитку дитини

Новонароджений по місяцях

Дитяча казка: Зебрині смужки

Дитяча казка: Зебрині смужки
 

Одного разу зебра паслася на галявині і раптом помітила, як до неї наближається лев. «Зараз він мене з'їсть», - подумала зебра, - «Втекти від нього вже не встигну». Алеодразу вирішила: «Спробую його перехитрити».

- Здрастуй, лев, - привіталася зебра.

- Здрастуй, зебро, - відповів лев. Він дуже здивувався, що зебра перша з ним заговорила, а не спробувала втекти.

- Ти збираєшся мене з'їсти? - запитала зебра.

- Ну, взагалі-то, збираюся, - відповів лев.

- Гаразд, - погодилася зебра. - Але у мене є до тебе одне маленьке прохання.

- Яка ще прохання?

- Перед тим, як ти мене з'їси, порахуй, будь ласка, скільки на мені смужок, - продовжила зебра. - А то ж скільки живу, так все і мучуся цим питанням. Тільки ти усі порахуй - і на ногах, і на хвості, і на морді, і на гриві!

Лев погодився. Він же благородний звір, та ще й цар звірів. Що йому варто порахувати зебрині смужки? «Заодно і апетит нагуляю», - подумав про себе лев.

Лев почав рахувати чорні смужки на зебрі, але скоро у нього в очах зарябило, і він збився з рахунку. Лев почав спочатку, але знову збився. До того ж, він не завжди розумів, де закінчується одна смужка і починається інша.

- Ну, скоро ти там? - підбадьорювала його зебра. Вірніше, вона робила вигляд, що підбадьорює, а насправді хотіла позлити лева.

- Скоро-скоро, - відповідав лев.

Тим часом навколо зебри і лева стовпилися інші тварини. Всім стало цікаво дізнатися, скільки у зебри смужок.

Нарешті, лев зрозумів, що йому не вдасться правильно порахувати смужки. Тоді він сказав:

- Зебро, я порахував твої смужки. Але тепер я вже не голодний, тому не скажу тобі відповідь. Іди поки погуляй, помучиться ще цим питанням. А я скоро проголодаюсь, і тоді відповім тобі, а потім з'їм.

Насправді лев не знав правильної відповіді, але не міг в цьому зізнатися. Коли глядачі розійшлися, лев наздогнав зебру, яка втікала, і сказав:

- Куди ж ти, зебра? Адже крім мене в цьому лісі ніхто не зможе порахувати твої смужки.

- А я вже сама їх порахувала. Але тобі, леве, не скажу, - відповіла зебра. Вона не боялася лева, оскільки тепер він з'їв би її тільки тоді, коли оголосить всім тваринам правильну відповідь.

- Ну, скажи, будь ласка, - попросив лев. - А я даю тобі чесне звіроцарське слово ніколи тебе не їсти.

- Насправді, у мене всього дві смужки - чорна і біла, - відповіла зебра, засміялася і втекла.

А лев оголосив цікавим тваринам, що пошкодував зебру і відпустив її. А якщо так, то нікому він не розповість, скільки у неї смужок.

Файли для завантаження

Цікавий матеріал для вас

Схожі статті

|

Дитяча казка: Шишчині казки

Колись дуже-дуже давно, десь дуже-дуже далеко ріс великий казковий ліс. На вигляд це був звичайнісінький ліс, але там на ялинках виростали казкові шишки. В кожній такій шишці жила казочка.

Дитяча казка: Жадібний зайчик

В городі у зайчика вродило багато-багато моркви. Зайчик дуже пишався своїм багатим врожаєм. Він зібрав усю моркву, поскладав у ящики та поставив у комору. Втім, моркви було так багато, що в коморі не вистачило місця. Довелося ставити ящики з морквою просто на подвір’ї.

Дитяча казка: Спун та Велетень

В маленькому будиночку жив-був маленький чоловічок на ім’я Спун. Він був таким крихітним, що уміщався просто у звичайній столовій ложці. Взагалі-то, Спун і спав у столовій ложці. Колись він знайшов її, і тепер вона йому була замість ліжечка. Не дуже зручно, але іншого ліжка в нього не було.

Дитяча казка: Школа маленьких чарівників

Далеко-далеко в незвичайному лісі працювала Школа маленьких чарівників. Її учнями були феї та гноми, які навчалися творити маленькі корисні дива.