- Ось і все! – задоволено промовив Бур’ян, щільно скручуючи колючу сітку. – Посидиш поки тут, а я розберуся з твоїм полем.
Як метелик не бився крилами, але не міг виплутатися з сітки.
Тим часом, побачивши, що накоїв чаклун Бур’ян, квіти почали думати, як врятувати метелика та свою галявину. Вони попросили у вітру:
- Вітре, ти сильний. Допоможи, будь ласка, розплутати колючу сітку та визволити нашого метелика.
Однак як вітер не старався, нічого в нього не виходило. Тоді він запропонував прохати про допомогу козлятка, що паслося поруч з галявиною та їло травичку.
Козлятко зголосилося. Однак скільки воно не стукало по сітці копитцем, скільки не било ріжками, та колюча сітка залишалася цілою.
Квітки засмутилися та не знали, що робити. Та козлятко заспокоїло їх й запропонувало покликати на допомогу хлопчика-пастуха.
Хлопчик не розумів козлячої мови, але побіг за стривоженим козлятком, здогадавшись, що воно кудись його кличе.
Побачивши метелика, що бився крильцями між колючок, хлопчик обгорнув пальці носовичком та зламав колючі гілки. Метелик вилетів на волю, а хлопчик пішов далі по своїх справах.
- Ось який ти в мене, козлику, розумний! – дивувався хлопчик.
- І ти в мене розумний, а ще добрий! – промекало козлятко. – Дякуємо тобі!
Метелик повернувся на квіткову галявину і завдяки своїм добрим чарам швидко переміг злого чаклуна Бур’яна. Квіткова галявина знову стала такою ж прекрасною, як раніше.
