Календар вагітності та розвитку дитини

Новонароджений по місяцях

Дитяча казка: Калюжоплавці

Дитяча казка: Калюжоплавці
 

Одного разу білочка сиділа в парку на дереві та гризла горішок, а шкарлупки впали на землю. Одна шкаралупа влучила просто у велику калюжу під деревом. Мураха побачила цю шкаралупу і зрадів:

- Ось, буде мені човник! Дякую, білочко.

Він заліз у горіхову шкаралупу, взяв маленьку гілочку і почав гребти туди-сюди, ніби на справжньому човні веслом.

Мураху-калюжоплавця примітив павучок, що сидів на дереві.

- Мурахо, можна мені з тобою поплавати?

- Можна, заходь, - погодилася мураха, і вони удвох почали плавати в калюжі на горіховій шкаралупі-човнику.

Мурашці та павучку дуже подобалося таке плавання. Тим часом, з дерева за ними з цікавістю спостерігала білка, що впустила горіхову шкаралупу. Їй теж дуже хотілося поплавати з мурахою і павуком.

- Гей, візьміть мене до себе! - звернулася до калюжоплавців білочка.

- Ну що ти, білочко! – заперечила мураха. - Шкарлупка маленька, а ти велика. Ти ж не помістишся в нашій човнику!

- Але це ж був мій горішок, моя шкаралупа. Значить, і човник мій! - обурилася білочка.

- Але ж ти в нього не помістишся! - пояснювали мураха і павучок. - Хіба тобі шкода, що ми її знайшли і плаваємо по калюжі?

Білочці чомусь було шкода. Вона не розуміла, що шкодує не про шкаралупу, а про те, що теж не може ось так поплавати в ній. Вона розлютилася і закричала:

- Он ви як! - А ну, йдіть геть з мого човника!

Маленькі мураха і павучок готові були поступитися великій розлюченій білці, і й піти пошукати собі іншу шкаралупу. Але не встигли, тому що білка махнула хвостом просто по човнику. Шкарлупка перекинулася, мураха і павучок опинилися в калюжі.

- Ой-ой-ой! - закричав павучок, - я не вмію плавати.

- Не бійся, друже, я врятую тебе, - сказала мураха. Взагалі-то, вона теж не вміла плавати, але зовсім не збиралася потонути в калюжі! Тому мураха борсалася і хапалася за гілку-весло. Нарешті, вхопившись, мураха попливла по калюжі рятувати павука. Вона уже була поруч, коли вітер раптом перевернув шкаралупу, і павук опинився під човником. Мураха знову звалилася в калюжу.

Тут мураха злякався не на жарт. Як рятувати друга? Білочка, яка раніше мовчки спостерігала за мурахою і павуком в калюжі, раптом простягла лапку, дістала з калюжі павучка і мурашку, і витягла їх на землю.

- Дякуємо, білочко, за те, що ти нас врятувала, - сказали мокрі і перелякані мураха і павучок.

Але білка сиділа сумна і мовчала. А потім відповіла:

- Ви ще мені дякуєте? Якби не я, з вами нічого такого не сталося б. Через мене ви раптом не втопилися.

Білці стало соромно, що через неї, таку велику, постраждали малята.

- Звичайно, ти вчинила дуже погано, коли перевернула наш човник, - сказала мураха. - Але коли ти врятувала нас, то зробила добре і правильно. Це добрий вчинок. Ми усі іноді помиляємося, але головне - вчасно зрозуміти свою помилку і виправити її. Мураха і павучок пробачили білочку, а вона пообіцяла більше ніколи не робити нікому поганого, а тим більше, не ображати маленьких.

Файли для завантаження

Цікавий матеріал для вас

Схожі статті

|

Дитяча казка: Іграшкове свято

На балконі, у великій коробці, жили-були старі іграшки. Тут були й ляльки, і машинки, і конструктор, і фігурки звіряток, і багато м’яких іграшок. Колись цими іграшками залюбки гралися двійнята Ліза та Андрійко. Та дітки вже підросли, ходили до школи, тому іграшки сумували на балконі.

Дитяча казка: Рахувала мама кішка

Рахувала мама кішка
Неслухняних кошенят.
Перше з них залізло в діжку,
Видно пару оченят.

Дитяча казка: Снігові колобки

Жила-була у лісі родина Колобків – тато Колобок, мама Колобуня та синочок Колобочок. Якось взимку, коли випав сніг, пішли вони кататися на санчатах. Веселою та радісною була їхня прогулянка, аж поки не побачила Колобків Лисиця.

Дитяча казка: Снігова парасолька

Жив-був на небі злий Вітерець-морозець. Дивився він на землю, і дуже йому не подобалося, коли люди гуляють на вулиці та радіють гарній погоді. Тому Вітерець-морозець дмухав на землю холодним повітрям, щоб люди сиділи по своїх домівках.