«Коли ж на моїх аркушах з’являться красиві літери та цифри?», - мріяв зошит. – «Коли й мене візьмуть до себе люди?».
Одного ранку до кіоску підбіг невеличкий кучерявий хлопчик зі шкільним рюкзаком на спині. Він встав навшпиньки, зазирнув у віконечко продавця та запитав:
- Доброго дня! Чи є у вас тоненький зошит у клітинку?
- Так, лишився один такий зошит.
- Добре, - зрадів хлопчик. – Давайте, - він простягнув продавчині декілька гривень. – Уявляєте, забув, що мій попередній зошит з математики вже закінчився, і потрібен чистий. Оббігав усі кіоски біля школи – ніде немає! Добре, що у вас зошит знайшов!
Продавчиня посміхнулася та відповіла:
- Так він на тебе чекав! А поки чекав, то вивчав цифри й літери у журналах та газетах. Тому став розумним та буде тобі допомагати вчитися. Тільки ж і ти старайся!
- Буду старатися, - пообіцяв школяр, вкладаючи новий зошит до рюкзака. Та побіг до школи.
