Виявилося, що до Юри звертався маленький плюшевий зайчик. Це улюблена іграшка хлопчика, яку він завжди бере з собою спати.
Юра дуже здивувався. Звичайно, під час гри він іноді розмовляє зі своїм зайчиком, але ніколи не чув, щоб зайчик йому відповідав.
- Зайчику, ти вмієш говорити? - здивовано запитав Юра.
- Взагалі-то ні, я ж іграшка, - відповів зайчик. Але в особливих випадках вмію. Ось як сьогодні. То що, ми йдемо рятувати ковбоя від злого дракона?
- Якого ще ковбоя? - не зрозумів Юра.
- Ти в мене питаєш? - засміявся зайчик. - Це ж твої іграшки. Ти загубив коня іграшкового ковбоя, а потім його схопив дракон і замкнув у замку. Цей замок стоїть на твоєму столі. То ми йдемо рятувати ковбоя?
Звичайно ж, Юра хотів рятувати свого ковбоя. Хлопчик збирався підійти до столу і дістати ковбоя з іграшкового замку. Але раптом помітив, що став таким же маленьким, як його плюшевий зайчик.
- Як же ми з тобою дотянемося до столу? - запитав засмучений Юра у зайчика.
- Не засмучуйся. Твій вертоліт нам допоможе, - відповів зайчик.
Юра та зайчик не відразу знайшли вертоліт серед розкиданих на підлозі іграшок. Нарешті, вони його знайшли, і вертоліт відвіз їх просто на стіл. А на столі були розкидані різні іграшки: машинки, звірятка, конструктор, олівці.
- Як же тепер дістатися до замку? - замислився Юра. - Давай попросимо жирафа допомогти нам знайти дорогу до замку?
Юра і зайчик злізли на спину жирафу, і він повіз їх шукати замок. Завдяки довгій шиї, жираф добре бачив, де що лежить, і швидко знайшов дорогу до замку.
Тепер хлопчик і зайчик думали, як відкрити двері замку і звільнити ковбоя.
- Шкода, що під рукою немає моїх іграшкових інструментів. З ними ми б швидко відкрили замок! - сказав Юра.
Тут до них на допомогу прийшов робот. Він своїми сильними руками легко відкрив замок. Ковбой опинився на волі.
- Спасибі друзі! - сказав ковбой. - А тепер поквапимося, поки нас не помітив злий дракон!
Юра знайшов на столі велику машинку, і вони втрьох помчали до вертольота. Вертоліт спустив хлопчика, зайчика та ковбоя на підлогу.
- А як же інші іграшки? - запитав Юра, - Адже дракон може когось з них замкнути в замку!
- Так, треба з ним розібратися! - погодилися зайчик та ковбой, - А ось і сам дракон!
Юра і його іграшкові друзі почали будувати паркан з конструктора. Їм допомагали і інші іграшки. Ось так злий дракон опинився за високим парканом.
- Будеш тепер жити тут, раз погано себе поводиш та всіх ображаєш, - сказав задоволений Юра.
Але тут дракон заплакав і сказав:
- Вибачте мене, будь ласка, я більше не буду. Відпустіть мене. Я довго лежав у кутку кімнати, ніхто зі мною не грався, і я став злим. А тепер зрозумів, що не можна нікого ображати, а потрібно знайти друзів.
Юра і його іграшки повірили дракону і посунули паркан вбік. Дракон знову був вільний.
- Втомився я, пора мені йти спати, - сказав Юра, позіхаючи.
- І ми підемо відпочивати, - відповіли йому іграшки. - Але хочемо у тебе попросити про щось важливе.
- Про що попросити? - пожвавішав Юра. - Потрібно ще когось врятувати?
- Ні, рятувати поки нікого не треба. А ось навести лад на столі та в кімнаті треба, - відповів гумовий крокодил, - Ти ж спиш в своєму ліжечку, ось і ми хочемо відпочивати в нашій коробці з іграшками, а не лежати розкиданими всюди! Нам страшно та сумно, коли навколо безлад!
Хлопчик пообіцяв, що поспить, а потім відразу наведе порядок.
Юра і зайчик повернулися в ліжко.
- На добраніч, - сказав хлопчик. Але зайчик нічого не відповів. Тут Юра помітив, що він знову став звичайного росту, а зайчик залишився маленьким.
Рано вранці Юра поспішив навести порядок в кімнаті і на столі. Тепер він щодня після гри складав свої іграшки на місце.
