Коли учні Школи маленьких чарівників переходили до другого класу, в кожного з них з’являлися чарівні завдання. Наприклад, фея Лія вчилася перетворювати неохайні місцевості на квітучі галявини та плодючі поля.
Щоб добре виконувати свої завдання, усі учні Школи намагалися старанно вчитися. Лише одна учениця – фея Піонія вчитися не хотіла. Точніше, вона ще в першому класі прочитала багато книжок про дива, і тепер вирішила, що вже все знає.
Фея Піонія, замість того, щоб ходити на уроки, ходила по крамницях та гралася на майданчику.
- Піоніє, йдемо до школи, - кликали її подружки. Та вона нікого не слухала.
Фея Піонія відповідала:
- У мене є багато книжок, і я навчуся робити дива і без шкільних занять. Навіть швидше за вас! Ось зараз візьму та начаклую собі іграшку!
Фея Піонія покрутила пальцями, замовила бажання, і в мить в її руці опинилася нова лялька.
- Ой, Піоніє, нічого доброго у тебе не вийде, якщо не повернешся до школи! – попереджали її феї, гноми та вчителі.
- Ще побачимо! – пообіцяла фея Піонія.
Вона вирішила зробити таке диво, що всі точно здивуються!
Два дні Піонія думала, за яке б диво узятися. Тут їй на думку спало начаклувати посеред лісу великий шоколадний фонтан. Такий, щоб діти та дорослі приходили до нього, брали собі шоколаду, скільки хочуть, а фонтан щоб завжди був наповненим!
- Гарно я вигадала! – хвалила себе Піонія. – Усі люблять шоколадки, будуть мені дякувати! Це вам не квіточки серед поля начаклувати!
Того ж вечора фея Піонія за допомогою старого підручника начаклувала великий шоколадний фонтан.
Піонія лягла спати, передбачаючи, як на ранок всі її похвалять.
Однак вранці її розбудив галас.
- Біда! – кричали гноми та феї навкруги.
- Що сталося? – запитала сонна Піонія.
- В нашому лісі почався шоколадний потоп. Ми вже дізналися, що потоп стався через шоколадний фонтан, який з’явився невідомо звідки.
Фея Піонія спочатку не зрозуміла, чому всі перелякані. Але, вийшовши з будинку, вона опинилася у великій шоколадній калюжі. Калюжа ставала глибшою щохвилини!
- Як зупинити потоп? – кричали один до одного учні Школи маленьких чарівників, намагаючись врятувати лісових птахів та звірят.
- Щоб зупинити потоп, треба дізнатися, з якого чаклунства все почалося, - пояснила вчителька. – Зізнавайтеся, хто це почав?
Почувши це, фея Піонія зрозуміла, що тільки вона може зупинити потоп. Однак як зізнатися, що все почалося через неї? Як пояснити, що вона зробила це ненавмисно?
Тим часом, шоколадний потоп дістався будинку, де мешкали учні Школи. Стільці, ліжка та речі учнів вже були в шоколадній калюжі.
- Це я начаклувала фонтан! – вигукнула Піонія. – Але не знаю, як його зупинити.
Вона гірко заплакала. Їй було соромно. Вчителька попросила Піонію принести підручник, з якого вона дізналася про чаклунство. Потім вчителька прочитала якійсь чарівний віршик, і потоп зупинився.
- Бачиш, Піоніє, до чого призводить неуцтво та зайва самовпевненість, - сказала вчителька. Усьому треба вчитися ретельно. Підручники – це добре, але, по-перше, ти була неуважною і недочитала чаклунство до кінця. А по-друге, щоб правильно розуміти зміст книжок, учням потрібна допомога вчителя.
- Я все зрозуміла, - відповіла Піонія. – Сьогодні ж повернуся до школи.
- Спочатку треба прибрати весь цей шоколад. Чаклунства тут не дуже допоможуть.
Фея Піонія разом з іншими учнями Школи маленьких чаклунів довго прибирали шоколад з лісу. Вони зібрали його разом, а потім за допомогою чаклунства перетворили його на гору, від якої смачно пахло шоколадом.
