Календар вагітності та розвитку дитини

Новонароджений по місяцях

Дитяча казка: Спун та Велетень

Дитяча казка: Спун та Велетень
 

В маленькому будиночку жив-був маленький чоловічок на ім’я Спун. Він був таким крихітним, що уміщався просто у звичайній столовій ложці. Взагалі-то, Спун і спав у столовій ложці. Колись він знайшов її, і тепер вона йому була замість ліжечка. Не дуже зручно, але іншого ліжка в нього не було.

Якось влітку Спуну було жарко спати в будиночку. Тому він переніс свою ложку-ліжечко на вулицю, там і ліг спати. Вранці Спун так поспішав по справах, що забув забрати ложку назад у дім.

Коли ввечері чоловічок повернувся, то не знайшов свого ліжка. Він дивився всюди, але ложечки не було. Спун попросив свого друга, песика Ніфа, допомогти йому відшукати ложку. Ніф був звичайним собакою породи такса.

- Будь-ласка, постарайся, - попросив Спун у Ніфа. - Скоро час лягати спати, а в мене немає ліжка!

- Звичайно, друже! – сказав пес. – Мій собачий нюх ще ніколи мене не підводив!

Ніф обнюхав місце, де Спун востаннє бачив своє ліжко-ложку, і узяв слід. Пес швидко побіг кудись, Спун ледь за ним встигав.

Нарешті пес та чоловічок опинилися біля величезного будинку.

- Агов, відчиняйте та віддайте Спуну ліжко! – голосно прогавкав Ніф. Якщо чесно, то він боявся того, хто може з’явитися з такого великого будинку, але не хотів показувати свій страх маленькому Спуну.

Раптом двері будинку відчинилися, і на порозі з’явився Велетень. Як уявити, яким великим він був? Уявіть, що його нога розміром як дві собаки такси. Велетень не побачив крихітного Спуна, а ось Ніфа побачив завдяки гавкіту.

- Що трапилось? - запитав Велетень.

- Я знаю, що в твоєму будинку знаходиться ліжко мого друга Спуна. Віддай його назад! – суворо сказав Ніф.

- Ні, у мене вдома лише моє ліжко, - відповів Велетень.

- А чи не знаходили ви часом сьогодні на вулиці ложечки? – запитав Спун, який заліз Велетню на плече. Він так хотів повернути своє ліжко, що забув про страх.

Велетень відповів, що сьогодні випадково на вулиці знайшов ложку і дуже зрадів, бо так неприємно розмішувати гарячий чай пальцями!

- Вибачте, але ця ложка певно і є моїм ліжком, - промовив чоловічок.

Велетень приніс ложку та дуже здивувався, як Спун у ній спить?

- Це ж, мабуть, незручно? Слухай, а давай я тобі замість твоєї ложки змайструю справжнє ліжечко? – запропонував Велетень

- Давайте, - погодився Спун. – А сьогодні впораєтеся, бо вже час спати?

Велетень запросив Спуна та Ніфа поласувати смаколиками, поки він попрацює в майстерні. Дуже скоро Велетень приніс справжнє маленьке дерев’яне ліжечко та подарував його гному.

- Тримай. Бажаю солодких снів! – сказав Велетень.

- Дякую, Велетне! – відповів щасливий Спун, - У мене ніколи не було справжнього ліжка.

- А я тобі дякую, Спуне! У мене ніколи не було справжньої ложки! – посміхнувся Велетень.

З того часу Спун, Велетень та Ніф стали найкращими друзями. І не дивлячись на те, що один з них – крихітний чоловічок, другий – здоровенний чолов’яга, а третій – пес, у них знайшлося багато спільних інтересів.

Файли для завантаження

Цікавий матеріал для вас

Схожі статті

|

Дитяча казка: Зоряні сни

У казковому королівстві Снів жили гноми-сонники. Щовечора вони малювали на небі зоряними фарбами сни. Так-так, ті самі сни, які ми бачимо щоночі. Це були веселі або сумні сни, про пригоди, про тварин, про море або довгу дорогу. Гноми-сонники малювали різні сни. А коли робота була готова, місячні промінчики допомагали кожному сну знайти дорогу до людей.

Дитяча казка: Незграбний Дракон

В одному королівстві жив-був Дракон. Він був зовсім незлий, тому добре уживався з людьми. Але був у Дракона недолік - був він дуже незграбним. Махне випадково хвостом, і зламає дерево, або паркан знесе. Одного разу Дракон ненароком розвалив єдиний міст, який з'єднував королівство з іншими країнам. Король дуже розлютився на Дракона і прогнав його:

Дитяча казка: Сумували олівці

Сумували олівці
На столі в Любави:
«Що ж ми, братці-молодці,
сидимо без справи?»

Дитяча казка: Мед для Клишоніжки

Все літо і осінь ведмежа Клишоніжка ходив до диких бджіл за медом. Він просовував лапку у вулик, набираючи солодкі ласощі, а бджоли злилися і жалили його. Але Клишоніжці було байдуже: густа шерсть і товста шкіра захищали його від бджолиних укусів. Ось тільки в ніс бджоли боляче кусали!