- Та щось мій сон загубився. Я прийшов до своєї норки, а сну там немає. Тепер його кличу, шукаю всюди, - відповів, позіхаючи, їжачок.
Йося розповів білченяті, що коли всі їжачки вкладалися спати, то він шукав зиму в лісі. Зиму знайшов, навіть, перший сніг побачив, а ось сон загубив. Шукає їжачок тепер свій сон під деревами, під кущами, під пеньками. Кличе його – ніде сну немає.
Мабуть, сон приходив до їжачка у норку, а побачивши, що його немає, кудись втік.
- Їжачку, ти хіба не знаєш, що для тих, хто не спить, сон невидимий? Ти його не побачиш, блукаючи лісом! Навіть, якщо будеш кликати його дуже-дуже гучно – сказав Хвостик.
- А що ж мені робити? – засмутився Йося. – Нам, їжачкам, обов’язково треба спати взимку, інакше ми можемо захворіти та загинути.
- Не засмучуйся, їжачку, - відповіло білченя Хвостик. – Одного разу ввечері я так само, як ти зараз, загубив свій сон. Треба було лягати спати, а я стрибав. Ось сон злякався і утік. Тоді мама розповіла мені секрет, як повернути сон додому.
- Ти розкажеш мені цей секрет? – спитав їжачок.
- Звісно, розкажу. Треба лягти у ліжечко і послухати цікаву казочку. Сон почує, що тут щось цікаве розповідають, і сам захоче послухати. Тоді він повернеться до тебе. Тільки ти його не налякай – лежи тихенько і слухай!
- Але ж я в своїй зимовій норці живу сам, без мами. Хто ж мені казку розповість? – замислився Йося.
- Хочеш, я розповім? – запропонував Хвостик.
Їжачок з радістю погодився. Йося улігся у ліжечко, а Хвостик почав розповідати йому казку про зимовий ліс, вкритий білим пухнастим снігом. Це була казка про те, як один зайчик під Новий рік загадав бажання стати сміливим та сильним, і його бажання здійснилося. Втім, цього разу Йося не почув, як це зайчику вдалося – їжачок вже міцно спав до самої весни.
