Ось одного дня в Пастилінії знову з’явився новий ліпун. Він був схожий на велетня-монстра з зеленими руками, жовтими очима та червоними зубами. Спочатку мешканці Пластилінії зраділи новому ліпуну. Вони стали з ним вітатися, запитали його ім’я. Натомість, ліпун-велетень заричав, почав розмахувати своїми зеленими руками та наступати на все, що зустрічалося на його шляху. Паперові дерева повалилися, а у деяких ліпунів відклеїлися ручки та ніжки.
- Зупинись, монстре! – кричали ліпуни. – Ти можеш усіх нас розчавити!
Та велетень, наче, їх не чув. Він продовжував руйнувати все навколо. Та ось ліпуни стали близько один до одного, взялися за руки, за лапи та за копита (що у кого було), і зробили пластилінову стіну. Потім вони почали насуватися на велетня-ліпуна і повалили його в глибоку яму.
Від падіння велетень в ямі став схожим на великий різнокольоровий млинець. А ліпуни збирали свої відліплені ніжки та ручки на полі битви та намагалися допомогти один одному приліпити все на місце.
В цю мить в країні Пластилінії з’явився добрий чарівник, який створював усіх ліпунів. Він швидко полагодив постраждалих тваринок, чоловічків та монстриків. Потім він витягнув велетня-ліпуна з ями та поставив поруч з іншими ліпунами.
Усі спочатку дуже злякалися поверненню злого монстра, але чарівник сказав:
- Більше не бійтеся, тепер ніхто вас не образить. Ви разом перемогли велетня-монстра, претворивши його на добрий ліпун-млинець. Навіть чарівник вам не знадобився. Жоден злий ліпун більше не з’явиться в Пластилінії, тому що навіть маленькі тендітні створіння здатні перемогти злого велетня завдяки своїй дружбі. Дружба може бути головною силою та найсильнішими чарами.
Життя в країні Пластилінії знову стало веселим та мирним.
