Але ось одного разу Мурзяка залишився вдома сам. Катя вийшла зі своєї кімнати хоч і не дуже ошатна, але все одно гарна, і кудись пішла.
«Ось тепер я, нарешті, розгадаю секрет чарівноїшафи», - замріялося кошеня.
Він штовхнув лапкою двері в Катиній кімнаті, підійшов до шафи і відкрив її дверцята кігтями. Дверцята слухняно поїхали вбік. Мурзяка побачив на численних поличках різнокольорові Катині речі. Одні були складені в купки, інші висіли цілком прямо в шафі. «І як же вони висять, в повітрі, чи що?», - подумав Мурзяка. А на верхній полиці красувався той самий найяскравіший Катін капелюшок.
Кошеня захоплено розглядало вміст шафи, так, що навіть не помітило, як опинилося всередині. Раптом двері зачинилися, і Мурзяка виявився в повній темряві.
- Мяу, мяу, мяу! - перелякано кричало кошеня. Це означало: «Рятуйте, допоможіть!».
Але нікого вдома не було, і ніхто не міг йому допомогти. Мурзяка відчайдушно махав усіма своїми лапками і крутив головою. Щось впало йому на голову, щось схопило його за одну лапку, потім за другу!
Мурзяка від страху занявкав, що є сили, застрибав і ... вивалився з шафи. Знесилене кошеня застрибнуло на стілець, і раптом пролунав шум. Заграла музика, застукали барабани! Кошеня з переляку підскочило на стільці. Тут замість музики забубонів чийсь голос. Виявилося, що Мурзяка сів прямо на пульт від телевізора і ненавмисно його включив.
Кошеня, нарешті, заспокоїлося, і почало дивитися телевізор. Правда, на голові йому щось заважало, а лапка заплуталася в чомусь довгому і теплому.
Незабаром відкрилися вхідні двері, додому повернулася Катя.
- Хто тут? - налякано запитала вона, почувши голос з телевізора. На зустріч їй вискочив Мурзяка.
- Ой, що це з тобою? - здивувалася Катя. - Ах, я, здається, знаю: ти все-таки потрапив до моєї шафи!
Кошеня підійшло до дзеркала і глянуло на своє відображення:
- Ой-ой-ой, який жах! - занявкав Мурзяка своєю котячою мовою. На голові у нього була Катіна рукавичка, лапи заплуталися в шарфі, а на хвості висів носок.
«Якась неправильна ця чарівна шафа», - подумало кошеня Мурзяка. - «Тільки Катю він перетворює на красуню, а мене, чомусь, на чудовисько».
