Календар вагітності та розвитку дитини

Новонароджений по місяцях

Дитяча казка: Зайчина таємниця

Дитяча казка: Зайчина таємниця
 

Всі звірята ходили в лісову школу, сам тільки зайчик не збирався вчитися. Йому більше подобалося гойдатися на гойдалці й стрибати через ямки. А те, що не знає літер та цифр - не біда! Хитрий зайчик завжди просив кого-небудь в лісовому магазині допомогти йому прочитати назви і порахувати грошенята. А якщо отримував листа, то добрий ведмедик завжди читав зайчику вголос.

Але якось друзі зайчика вирішили, що час йому самому вивчити букви і цифри. Адже напевно так станеться, що зайчику потрібно буде терміново щось прочитати або порахувати, а нікого поруч не буде. Що тоді робити? Тому ведмежа, білочка і лисеня вирішили йому допомогти.

Якось вранці зайчик знайшов біля своєї нірки посилку. У ній лежало дві книжки і лист.

- Ведмедику, друже! Прочитай мені швидше, що там написано! - попросив зайчик.

- Зараз-зараз, - відповів ведмедик і поправив окуляри.

«Любий зайцю! Пише тобі чарівник Знаєць з казкової країни Розумнії», - прочитав ведмедик, - «Я хочу розкрити тобі одну важливу таємницю, яка в твоєму житті дуже знадобиться. Але для цього тобі спочатку потрібно вивчити дві цих книги. Коли ти дійдеш до останньої сторінки, то знайдеш карту. А за допомогою цієї карти відшукаєш скарб з таємницею».

- Таємниця, скарб! - заплескав у долоні зайчик, - давай швидше мені ці книжки!

Одна книжка називалася «Буквар». У ній були всі букви. Друга книжка називалася «Математика». У ній були цифри, які потрібно було додавати один до одного і віднімати один від одного.

Зайчику було непросто розібратися з цими книгами, але друзі ведмедик, білочка і лисеня йому допомогли. Минув деякий час, і зайчик вивчив обидві книги на зубок. Він знав всі букви, навчився читати слова і рахувати цифри. Це виявилося зовсім нескладно. Ось, нарешті, зайчик дістався до останньої сторінки. Йому було легко розібратися з картою, адже тепер він читав написи і міг підрахувати, скільки кроків йому потрібно зробити по дорозі до кладу. Але за компанію він взяв з собою своїх друзів.

Зайчик, ведмедик, білочка і лисеня легко подолали шлях до скарбу. Карта показувала, що він знаходиться в кінці лісу, біля найвищої сосни.

І ось, зайчик розкопав красиву старовинну скриню. А в скрині була записка, яку він прочитав сам:

- Любий зайчику! Ось і прийшов час розкрити тобі важливу таємницю. Тепер ти теж став одним з чарівників країни Розумнії! Ти навчився читати і рахувати, і ці навички дуже знадобляться тобі в житті. Вітаємо тебе в нашій команді! Твої друзі ведмежа, білочка і лисеня.

- Так це ви все придумали! - здивувався зайчик. - Значить, чарівника Знайця не існує?

- Існує! Ти і є чарівник Знаєць з країни Розумнії, - відповіли друзі. - Адже всі ми, хто вміє читати і рахувати, можемо стати чарівниками.

- Дякую вам, друзі, - сказав зайчик.

Відтоді він став ходити в лісову школу разом з іншими звірятами, і йому дуже подобалося вчитися і пізнавати нове.

Файли для завантаження

Цікавий матеріал для вас

Схожі статті

|

Дитяча казка: Подорож чобітків

У хлопчика Михайлика були гумові чобітки - сині, з корабликами. Він радісно стрибав у них по калюжах, а вони захищали його ноги від вогкості і бруду. Але ось біда: Мишко не любив мити свої чоботи, а залишав їх брудними в коридорі. За це чобітки на нього ображалися.

Дитяча казка: Жадібний фермер

Жив-був фермер. Був він, загалом, непоганою людиною та хорошим господарем, але занадто вже жадібною. Навіть ваги собі спеціальні купив для точного зважування, щоб зайвого грама огірків або ягід випадково нікому не покласти. Кожну копієчку рахував, хоча був далеко не бідною людиною.

Дитяча казка: Друзі з Четирилапівки

У казковому селі Чотирилапівка жили коти, собаки та миші. Жили вони не дуже дружно, а точніше сказати - зовсім не дружно. Миші боялися котів. Собаки і коти не любили один одного, так і хотіли покусатися і подряпатися. А ще собаки недолюблювали мишей і частіше оминали їх стороною. Ось таким було життя в Чотирилапівці, поки не сталася одна подія.

Дитяча казка: Зоряні сни

У казковому королівстві Снів жили гноми-сонники. Щовечора вони малювали на небі зоряними фарбами сни. Так-так, ті самі сни, які ми бачимо щоночі. Це були веселі або сумні сни, про пригоди, про тварин, про море або довгу дорогу. Гноми-сонники малювали різні сни. А коли робота була готова, місячні промінчики допомагали кожному сну знайти дорогу до людей.