- Гадаєш, я порожня? – запитала срібна кулька у кішки, яка намагалася погойдати її лапкою. – Ні! В середині у мене гарні людські спогади та святкові сміхотинки.
- А що буде, як ти переповнишся спогадати та сміхотинками? – зацікавилася кішка. – Невже ти луснеш?
- Та ні, я ніколи не переповнюся. Адже я не лише збираю спогади та емоції, а і відображаю їх. Тобто, дарую людям радість.
Аж раптом цю розмову перервав холодний вітер, який зненацька увірвався до кімнати з ледь відкритого вікна. Та це був незвичайний вітер. Цей вітер виявився слугою Баби Яги.
Мабуть, ви ще не знаєте, але в лісі, в старому-престарому будинку жила Баба Яга. Щороку, напередодні Нового року вона разом зі своїм братом Бабаєм намагалася зіпсувати усім свято. То вони годинник вкрали, щоб ніхто не дізнався час. А то зробили так, щоб Дід Мороз захворів. Але кожного разу вірні друзі та помічники Діда Мороза рятували свято. З того часу Бабай перевиховався та став добрим, а ось Баба Яга все не полишала надії зірвати Новий рік. І ось цього року вона вирішила:
- Якщо не виходить зіпсувати свято усім, то хоча б споганю настрій одній родині. А то щось надто багато в їхньому будинку радощів та веселощів! Надто вже красива ялинка в них!
Баба Яга підмовила вітер, щоб той полетів у цю домівку: «Дмухни сильніше, ялинка й впаде! А усі прикраси попадають та розіб’ються! От сміху-то мені буде, а люди нехай засмутяться!», - замріялася Баба Яга.
Вітер поспішив ретельно виконати завдання Баби Яги. Він дмухнув щосили, і новорічна ялинка в будинку Дженні похитнулася та впала на підлогу!
- Це не я зробив! – голосно сказав маленький син Дженні на ім’я Якоб. А потім ледь не розплакався. – Як же ми без ялинки, матусю?
- Не хвилюйся, синку. Зараз татко поставить нашу ялиночку на місце. А з прикрасами нічого не станеться: вони не скляні, і не розіб’ються! – радісно сказала мама Дженні. – Ой, одна кулька таки розбилася – це скляна кулька з мого дитинства. Який жаль!
Дженні спочатку засмутилася, а потім їй стало радісно. Адже вона згадала, як була маленькою, як святкувала Різдво та Новий рік зі своїми батьками. Згадала подарунки, які знаходила під ялинкою, і, навіть, святкову пісеньку, яку співала в дитинстві. Від цих спогадів Дженні почала сміятися, а разом з нею сміявся і Якоб, намагаючись повторити пісеньку за мамою. Як ви, мабуть, здогадалися, це радісні спогади та смішинки вилетіли зі скляної срібної кульки та розлетілися кімнатою.
Коли Баба Яга дізналася, що в будинку, де мав би бути поганий настрій, зараз лунає сміх, то вирішила сама подивитися, що відбувається. Вона вдягла чарівну мантію, завдяки якій стала невидимкою, та зазирнула у вікна будинку Дженні. В цей самий час їй до носа залетіли дві сміхотинки. Баба Яга тихо чхнула та … почала голосно сміятися! А людям здавалося, що це сніг під ногами рипить.
З того часу Баба Яга більше не згадує про свої наміри зіпсувати Новий рік. Тепер вони разом з Бабаєм влаштовують свято у своєму лісі.
