Маленький велетень протестував, розмахував руками, аж раптом перекинув зі столу чашку з какао. А оскільки справа була на вулиці, то усе какао зі столу полилося просто на землю, і потрапило на сусідню країну, до жили маленькі люди. Як ви розумієте, чашка з какао була також велетенською.
- Що це за дивний потоп з неба? – жахалися чоловічки. – На дощ не схоже! Що це?
Дивний дощ поливав людей, дороги, будинки, дерева і все навкруги. Скоро люди здогадалися, що це какао, але чому воно ллється з неба? На щастя, потоп швидко минув. Мешканці країни помилися та випрали свій одяг. Але дороги, будинки та дерева лишалися брудними та липкими.
- Тепер непросто буде все це відмити, - казали один одному чоловічки, готуючи шланги для води. На жаль, в цій країні справжні дощі були нечасто.
Через те, що дороги стали слизькими, тут почали траплятися аварії.
- Що ж я наробив! – злякався хлопчик-велетень. – Треба терміново рятувати маленьких чоловічків!
Він наповнив водою лійку та почав поливати з неї на землю.
- Дощ! Невже дощ? – раділи мешканці маленької сусідньої країни.
Дерева, дороги, будинки знову стали чистими, від велетенського какао не лишилося ані сліду. Маленькі люди не могли зрозуміти, чому спочатку на них лилося какао, а потім дощ, який виявився чистою водою.
Потім хлопчик-велетень попросив маму написати листа мешканцям сусідньої маленької країни, оскільки сам він поки лише вчився писати. В листі було написано: «Шановні сусіди! Вибачте, що я розлив на вас своє какао. Обіцяю бути обережним. Якщо колись вам знадобиться дощ, прошу звертатися. Ваш хлопчик-велетень з країни Велетенія».
Хлопчик-велетень хоч і був маленьким, та вередував й пустував, як усі діти, але він виправив свою помилку.
