- Що це? – налякано запитав гном Мік.
- Це я, Безлад-Загубишко. Чого це ти, сусіде, мене не впізнав, я давно живу у твоїй кімнаті.
На Міка дивилося дивне створіння, в якого тулуб та голова були створені з переплутаних між собою штанців, кофтинок та шкарпеток.
Безлад-Загубишко розповів Міку, що тут, в кімнаті, є двері в його оселю, але він їх загубив через безлад.
- Я завжди оселяюся в помешканнях, де хазяї не наводять лад в своїх речах. Наприклад, у такій, як твоя. Мені так смішно дивитися, як ти спочатку розкидаєш свої речі, а потім губиш їх та довго шукаєш! – зареготав Безлад-Загубишко. Іноді я сам заради розваги перекладаю твої речі – все одно не помітиш!
Безлад- Загубишко розповів гному, що чим більше безладу буде у кімнаті, тим більшим та сильнішим він стане, і тим менше місця залишиться для самого Міка.
- Однак зараз зі мною сталася неприємність: у твоєму безладі я загубив вхід до власної оселі, - пояснив Безлад- Загубишко.
- Спробую допомогти тобі його знайти, - пообіцяв Мік. Він зрозумів, що треба швидше позбутися цього сусіда.
Гном почав збирати свої речі зі стільців та підлоги. Чисті він складав до шафи, а брудні – до пральної машинки. Також він перебрав розкидані іграшки, викинувши поламані. Безлад-Загубишко розгублено дивився на Міка: з одного боку, він хотів знайти вхід додому, але переживав: а раптом Мік тепер завжди буде прибирати за собою.
Коли Мік завершив роботу, в його кімнаті стало затишно та просторо – більше жодного безладу. Гному це дуже сподобалося.
- То що, бачиш вхід додому? – запитав гном у свого гостя. Але того й слід розтанув.
«Мабуть, таки знайшов», - зрадів Мік та вирішив, що тепер зробить все, щоб більше не мати поруч такого сусіда. Віднині в оселі Міка завжди порядок. А Безлад-Загубишко загубив дорогу до його кімнати і тепер шукає іншу оселю, де розкидані речі та іграшки. Це, часом, не у тебе?
