- Татусю, ну коли вже я стану таким великим та сильним, як ти? – запитував Роні у батька.
- Почекай трішки, з часом станеш, - відповідав батько.
- Та я вже втомився чекати! Он, мені вже п’ять років, а я все маленький! – сердився Роні, - Я хочу вирости якнайшвидше!
- Ти можеш цьому сприяти, якщо будеш їсти корисну їжу, займатися фізкультурою, навчатися, гуляти на свіжому повітрі. Ось, не сиди в печері – йди поплавай у морі! – порадив дракончику батько-дракон.
Та Роні не хотів так довго чекати, поки виросте. Він вирішив звернутися за допомогою до чаклуна, щоб той його збільшив. Дракон завітав до печери чаклуна, але не застав його вдома. Там був його син – маленький чаклунчик.
Дракон Роні попросив у чаклунчика дозволу почекати батька-чаклуна.
- А навіщо тобі чекати мого батька? Я теж чаклун і можу тебе збільшити, - запевнив чаклунчик.
Роні залюбки погодився – йому хотілося стати великим якнайшвидше.
Маленький чаклунчик дістав книгу заклинань, почав щось шепотіти собі під носа і раптом … Роні почав збільшуватися! Спочатку він став зростом, як його мама, потім – як батько, а потім! Потім Роні все збільшувався та збільшувався, поки не проломив головою стелю в печері чаклуна!
- Ой-ой-ой! – злякався Роні, - досить, чаклунчику!
- А я не знаю, як зупинитися! – крізь сльози відповів чаклунчик.
На щастя, додому повернувся батько чаклун. Побачивши величезного Роні та розламану стелю, він швидко зрозумів, що відбувається. Чаклун зробив рухи руками, і Роні перестав рости.
- Ох, ну ви й накоїли! – сказав батько чаклун Роні та своєму синові.
- Не можна чаклувати, якщо ти цьому ще як слід не навчився! – сварив чаклун свого сина. – Це ж не жарти! Йди та вчи підручник з чаклування, і без нагляду - жодних експериментів!
Чаклун також насварив Роні за те, що він квапить час та вирішив вирости за допомогою чаклунства.
- Тепер, щоб повернути тобі твій зріст, мені потрібно знайти спеціальне закляття. Я пошукаю, а ти залишайся поки таким великим.
Роні зайшов у море та почав плакати та карати себе за те, що вигадав таку дурницю. З його очей лилися величезні сльози, а здавалося, що над морем йде дощ.
Раптом дракончик Роні відчув, що у нього в роті хитається зуб.
«Невже скоро випаде мій перший молочний зуб?» - подумав Роні. «Тато казав мені, що як це станеться, то значить, що я дорослішаю. Треба покласти зубчик під подушку, щоб зубна фея принесла мені подарунок».
- Роні, йди-но сюди! Я знайшов закляття! – покликав чаклун.
Він промовив чарівні слова, і Роні почав зменшуватися. Тут у нього з рота випав величезний молочний зуб та потрапив у море.
Скоро дракончик Роні повернувся став звичайного зросту, а величезний зуб стирчав у морі, нагадуючи білу скелю.
- Такий зуб не влізе під мою подушку, - засмутився дракончик Роні.
- Я можу зробити так, щоб цей зуб-скеля виконував хороші бажання, - відповів чаклун.
Так у морі з’явилася чарівна біла скеля. Йшли роки, Роні виріс та став таким сильним та великим, як його батько. Маленький чаклун також почав добре вчитися та з часом став добрим чаклуном, який лишив по собі немало чудес.
