Якось олівець-забіяка виглядав з коробки, спостерігаючи, як інші олівці малюють щось цікаве. Ось синій олівець намалював хмари. Ось жовтий олівець намалював сонечко. А зелений олівець намалював літак. Це був не звичайний літак, а військовий. Потім синій олівець намалював парашутиста, який з парашутом стрибає з літака.
- У нього важлива місія знайти шпигуна, - пояснив олівець.
Раптом жовтий олівець вигукнув:
- Чекайте, треба негайно намалювати землю! Адже парашутист розіб’ється!
Зелений олівець почав швидко малювати траву – щоб парашутист на неї безпечно приземлився. На жаль, він перестарався – зелений ніс зламався та опинився на папері з малюнком.
- Що ж робити? – налякано запитали інші олівці.
Чорний олівець миттю вистрибнув з коробки та почав швидко-швидко малювати землю. За мить малюнок був готовий, парашутисту більше не загрожувала небезпека.
- Дякуємо, олівцю-забіяко! – сказали інші олівці своєму сусідові. – Ти – молодець, врятував нашого парашутиста та важливу військову місію!
- Будь ласка! Радий допомогти! – сказав чорний олівець. І це було правдою. Він був гордий, що зробив хорошу справу, і радий, що його похвалили.
Виявляється, чорний олівець просто не вмів дружити. Він хотів звернути на себе увагу, але не розумів, що для цього варто робити добрі, а не погані речі.
З того часу олівець-забіяка перестав робити капості. Інші олівці частіше запрошували його разом малювати.
