Календар вагітності та розвитку дитини

Новонароджений по місяцях

Дитяча казка: Прогулянка Сніжка

Дитяча казка: Прогулянка Сніжка
 

Високо в небі, поміж хмар та вітрів, жив маленький Сніжок. Змалечку він поглядав з неба на землю та мріяв:

- От би скоріше мені вирушити на прогулянку - на землю, до людей.

- Почекай трошки, - відповідав йому дядько Вітер, - Ще треба підрости.

Ось одного дня дядько Вітер сказав Сніжкові:

- Сьогодні я можу взяти тебе на прогулянку. Бачу, ти вже підріс та зміцнів.

- Хочу, хочу! – радісно вигукнув Сніжок. Він схопився за шию дядька Вітру та вони помчали.

Сніжок летів над великим містом та думав: яке ж воно прекрасне! Він бачив площі, будинки, сквери, людей, птахів та звіряток.

«Ось лише чомусь забагато сірого та чорного кольору навколо. От би пофарбувати все у білий колір!» - замислив Сніжок.

Тим часом він помітив, що ще трохи підріс. Дядько Вітер сказав, що тепер Сніжок може гуляти без нього. Дерева, вулиці та дахи будинків ставали білими – все, як він мріяв!

- Дивіться, Сніжок! – весело кричали діти на вулиці.

«Це ж треба: вони мене впізнали. Звідки ж вони знають моє ім’я?» - здивувався Сніжок.

Він тихенько торкався дитячих капелюшків, і зупинився на дитячому майданчику. Погойдався на гойдалці, з’їхав гіркою, і навіть, погрався у пісочниці, всюди лишаючи за собою свої білі сліди.

Потім Сніжок вирішив покататися верхи на автобусі. Ой, і весела вийшла прогулянка!

Врешті, Сніжок трохи втомився та присів на лавку у міському парку. Тим часом парк став білим від снігу.

- Сніжку, дай лапу! – сказав якийсь хлопчик.

«Але в мене немає лапи», - подумав Сніжок, а потім зрозумів, що хлопчик звертається до свого песика – маленького біленького бульдога. Втім, той не хотів слухатися і втікав від хлопчика, залишаючи на снігу сліди своїх лапок.

«Якби у мене були лапки, то я б залюбки простягнув їх хлопчику», - замислився Сніжок, - «Однак у мене немає ані лапок, ані голови, ані тулубу».

Раптом до хлопчика з песиком прибігли дівчинка та інший хлопчик. Сміючись, діти почали обіймати Сніжка, катати його по землі. Спочатку вони зліпили одну велику білу кулю, потім іншу – меншу, а потім третю – ще меншу. Потім вони поставили снігові кулі один на одну, встромили гілочки-ручки. Зробили очі та рот з осінніх каштанів. Навіть морквинка знайшлася для гарного носика.

- Гарний у вас Сніговичок вийшов! – сказали батьки дітям.

«Тепер у мене є ручки, голова, тулуб і довгий помаранчевий ніс. А ще друге ім’я - Сніговичок», - радів Сніжок. – «Яка чудова прогулянка в мене вийшла!»

Минув деякий час. Сніговичок поступово став маленьким, а потім зовсім розтанув під променями зимового сонечка. Сніжок перетворився на воду. А потім повітря підняло частинки води назад до хмарок. Так він знову став Сніжком, щоб незабаром повернутися на прогулянку.

Файли для завантаження

Цікавий матеріал для вас

Схожі статті

|

Дитяча казка: Олівець-забіяка

В коробці з олівцями жив чорний олівець-забіяка. Часом він робив усілякі капості, наприклад, малював чорні плями на чужих малюнках. Або навмисно дряпав папір своїм гострим носом.

Дитяча казка: Пригоди Малюванчика у шкільному портфелі

У першокласниці Кіри було завдання написати в прописах слово «хлопчик». Однак Кіру того дня вкусила невидима, але настирна казкова мушка-лінивка. І замість того, щоб написати, дівчинка намалювала в зошиті хлопчика: голова – це коло, тулуб – це овал. Ручки та ніжки – чотири відрізки. Крючечки на голові – то волосся, ну і, звичайно, очі, ніс та ротик.

Дитяча казка: Дракончик Дро та морозиво

«Морозива багато не буває», - міркував дракончик на ім’я Дро, доїдаючи восьмий кілограм холодних ласощів.

Ой, як же він помилявся! Приємне відчуття від смаку змінилося неприємним усвідомленням, що тепер у дракона зовсім не виходить випускати вогонь з пащі. І горло нестерпно боліло.

Дитяча казка: Пригоди автомобільчика

Матвійкові на честь Дня народження подарували крутезний іграшковий автомобіль. Інерційний, з великими, мов справжніми колесами. Його дверцята та багажник могли відкриватися, а якщо натиснути на кнопку, то під час руху машинка світила фарами і видавала гучне «бі-бі».