Дитинство дуже швидкоплинне, але є можливість зберегти усі зворушливі моменти, пов’язані з Вашою дитиною, за допомогою барвистої дитячої фотокниги. Це нове слово у світі цифрових фотографій. Незважаючи на досить малий час перебування на ринку поліграфічних послуг, дитячі фотокниги набувають все більшої популярності серед батьків. Особливістю такої фотокниги, на відміну від традиційних фотоальбомів з «кишеньками», є індивідуальність та унікальність – іншого такого просто не може бути!
У розмовах з батьками про їх дітей часто можна почути – «я хочу, щоб моя дитина не хворіла», але досить рідко батьки говорять – «я хочу, щоб моя дитина була здоровою». Та між цими висловлюваннями існує досить велика різниця: у першому випадку – не потрібно нічого робити, все складеться саме собою, - пощастило з дитиною. Але ж щастить тільки тому, хто хоч щось робить. Зрозумійте, тільки вам обирати – хвора дитина чи здорова. Тільки ви відповідальні за здоров’я малюка! Не лікар, не вихователь у дитячому садку, не бабусі з дідусями, а ви – БАТЬКИ!
Чому діти сваряться?
У середині дошкільного віку відбувається рішучий перелом у ставленні до однолітка. Картина взаємодії дітей суттєво змінюється. Після чотирьох років спілкування (особливо у дітей, які відвідують дитячий сад) з однолітком стає привабливішим за спілкування з дорослим, і займає все більше місце в житті дитини.
У дошкільному віці в життя дитини міцно і вже назавжди входять інші діти - однолітки. Між дошкільнятами розгортається складна і часом драматична картина відносин. Вони дружать, сваряться, миряться, ображаються, ревнують, допомагають один одному, а іноді роблять дрібні "капості". Всі ці відносини гостро переживаються і несуть масу різноманітних емоцій.
Поспішаючи адаптувати свою дитину до навколишнього світу, багато батьків прагнуть скоріше познайомити її з властивостями предметів: формою, розміром, кольором. В останньому випадку найпоширенішою помилкою є спроба навчити малюка «розрізняти кольори». Насправді таке навчання в однорічному і півторарічному віці часто призводить до того, що дитина запам´ятовує назви, не зіставляючи їх з кольором.
Дивно, що дуже часто батьки виховують дітей так, ніби перед ними такі ж дорослі незалежні самостійні люди. Але ж всі чудово розуміють, що дитина сама по собі беззахисна. Вона ще не знайома з можливістю уходити у себе при необхідності, користуватися всілякими життєвими вивертами. І вся ця недосвідченість рівносильна білому чистому аркушу паперу. На якому батьки, при бажанні, можуть намалювати прекрасний, добрий і здоровий світ. Тобто виховати дитину, яка зможе в подальшому відкрито дивитися на світ і любити його.