Жив-був у лісі ведмедик-боягуз. Він боявся усього на світі ще сильніше, ніж самий боягузливий заєць.

- Ведмедику, ти ж такий великий! Не будь боягузом! – підбадьорювали його одні.

- Такий великий, а всього боїться! – насміхалися інші.

Посеред густого лісу розмістилося дивовижне місце – квіткова галявина. Навкруги були міцні дуби, високі клени, і тут раптом поміж них з’являлася галявина з різнокольоровими запашними квітами.

Жив-був на світі чоловічок Сімпл. Був він бідним та самотнім, ще й невдахою. Навіть його тендітна хатка одного разу розвалилася від сильного вітру. Не залишилося у Сімпла нічого, окрім собаки.

Жив-був Король Джем, який дуже любив солодощі. Так любив, що навіть попросив будівельників побудувати йому палац з печива, пряників та цукерок.

Цілу ніч йшов сильний дощ, а на ранок на землі з’явилося багато величезних калюж.

- Цікаво, яка з цих калюж найглибша? – запитав песик.

Він озирнувся навкруги, обрав калюжу, яка здалася йому великою, та вирішив поміряти, чи достатньо вона глибока.

За високими горами, в темній печері жив Дракон. Він хотів завоювати Королівство, але Король в цьому Королівстві був хорошим командиром. Армія під його керівництвом вміла дати відсіч будь-яким атакам Дракона.

Мабуть, ви чули, що всі сніжинки різні. Та вони різні не лише зовні: деякі з них чарівні. Саме з таких чарівних сніжинок був зроблений Сніговик Біллі.

У місті Велетнів, на березі річки, жила родина – тато Велетень, мама Велетень та малюк Велетень. Ледве малюк Велетень навчився говорити, то одразу запитав у батьків:

- Тато, мамо, а що там, на іншому березі річки?

До настання Нового року залишалося трохи часу. Дід Мороз і Снігуронька мчали на своїх чарівних санях по небу, щоб встигнути до дітей з новорічними подарунками. На санях вони везли мішки, повні подаруночків!

Йшов дорогою Святий Миколай та ніс у торбинці чарівні сніжинки. Ці сніжинки вміли виконувати бажання дітей, тому й звалися чарівними.