Якось на березі озера посперечалися двоє жабенят – хто з них далі стрибне.

- Я дострибну аж до того камінчика, - сказало перше жабеня.

Йому це вдалося, та друге жабеня також не збиралося пасти задніх…

Одного разу Муха розповіла Таргану, що в будинку неподалік можна вдосталь поласувати смачними крихтами.

На день народження Дмитрику подарували повітряну кульку у вигляді великого барвистого літака на мотузці.

Піратський корабель борознив хвилі Великого океану. Розбійники дивилися в свої підзорні труби в пошуках кораблів мандрівників або торговців. Однак на їхньому шляху вже давно не зустрічалися ні кораблі, ні земля.

Христос Воскрес!

Радість з неба ся являє,
Паска красна день вітає,
Радуйтеся щиро нині –
Бог дав радість всій родині,
Бог дав радість нам з небес,
Христос Воскрес!
Христос Воскрес!

Капітан Старр і його команда астронавтів знову вирушили в космічну подорож. Як завжди, у них було важливе завдання - перевірити карту Галактики, позначити нові планети, які зустрінуться на шляху.

Жила-була в пустелі ящірка. Вона мала гарну вдачу, була розумною, веселою й чуйною, тому у неї було багато друзів. Усі мешканці пустелі любили та поважали її. Усі, окрім плямистої жаби. На відміну від ящірки, у жаби був кепський характер. Жаба була злою буркотливою скнарою, була невихованою, тому ніхто не хотів з нею дружити. Однак плямиста жаба заздрила ящірці і звинувачувала її в своїй самотності.

У мами-собачки було троє синочків-цуценят – біленький Сонько, чорненький Хвалько та руденький Крутько. Цуцик Сонько отримав своє ім’я тому, що він дуже любив поспати. Навіть сонечко, що зранку лоскотало його за носик, не завжди могло його добудитися. Цуцик Хвалько звався так тому, що голосно гавкав на весь двір, вихваляючись, який він вже дорослий. А Крутько отримав своє ім’я за те, що був вертлявим і непосидючим песиком.

В казковій країні Пластилінії, серед паперових лісів жили-були ліпуни. На вигляд усі ліпуни відрізнялися один від одного: хтось був схожий на звичайну або фантастичну тварину, хтось – на чоловічка, а хтось– на монстрика. Втім, усі ліпуни товаришували один з одним та весело проводили час разом. Наприклад, ліпуни-чоловічки каталися на ліпунах-конях, а ліпуни-монстрики грали у схованки з ліпунами-їжачками. У ліпунів була одна особливість – всі вони були тендітними, тому ставилися один до одного з обережністю.

Жив-був у лісі ведмедик-боягуз. Він боявся усього на світі ще сильніше, ніж самий боягузливий заєць.

- Ведмедику, ти ж такий великий! Не будь боягузом! – підбадьорювали його одні.

- Такий великий, а всього боїться! – насміхалися інші.