Жив-був на небі злий Вітерець-морозець. Дивився він на землю, і дуже йому не подобалося, коли люди гуляють на вулиці та радіють гарній погоді. Тому Вітерець-морозець дмухав на землю холодним повітрям, щоб люди сиділи по своїх домівках.

Дід Мороз збирався на новорічне свято в дитячий садок. Він зібрав мішок з подарунками, сів в свої казкові літаючі санчата і вирушив в дорогу. Звичайно, люди не могли бачити цього польоту, адже Дід Мороз промовив спеціальні чарівні слова, які робили його невидимим.

У коробці з ялинковими іграшками жила срібна скляна кулька. На вигляд це була звичайна новорічна прикраса, щоправда, трохи бліда від часу. Та, насправді, це була кулька з секретом.

На свято Миколая

Я Святого Миколая,
Дуже-дуже добре знаю.
Він на свято в чобіток
Для слухняних діточок
Має у своїй торбинці
Найприємніші гостинці.
М. Пархоменко

Одного разу Лисеня завітало в гості до свого друга Зайчика.

- Зайченя, пішли гуляти! - покликало друга Лисеня.

- Не можу, - зітхнуло Зайченя. – На вулиці холодний осінній вітер. Бачиш, як дерева від нього згинаються? Боюся, застуджуся.

Жив-був в лісі чорненький павучок Сеня, і не було у нього друзів. Мухи і жуки боялися його павутини, білки гидливо стрибали на іншу гілку, запримітивши павучка. Ну а птахів він і сам боявся.

Якось миші довелося утікати від кота з усіх своїх лапок. Кіт наближався все ближче. Ще трішки, і мишка опиниться в нього в зубах. На щастя, мишці вдалося забігти на город, і вона побачила там величезний гарбуз. А у гарбузі - маленький отвір.

У хлопчика Антошки була ціла палітра фарб, аж 12 кольорів. Хлопчик щодня малював свої малюнки в альбомі.

Коли Антошка пішов спати, жовта та синя фарби посперечалися: яка з них красивіша та хлопчику найпотрібніша.

Жив-був у лісі заєць-боягуз, який усього боявся. На відміну від інших зайців, він боявся не лише вовків, лисиць та мисливців, а ще й привидів. Звичайно, жодних привидів у лісі не було, але наш зайчик чомусь вірив в їхнє існування.

Всі звірята ходили в лісову школу, сам тільки зайчик не збирався вчитися. Йому більше подобалося гойдатися на гойдалці й стрибати через ямки. А те, що не знає літер та цифр - не біда! Хитрий зайчик завжди просив кого-небудь в лісовому магазині допомогти йому прочитати назви і порахувати грошенята. А якщо отримував листа, то добрий ведмедик завжди читав зайчику вголос.