Одного разу білочка сиділа в парку на дереві та гризла горішок, а шкарлупки впали на землю. Одна шкаралупа влучила просто у велику калюжу під деревом. Мураха побачила цю шкаралупу і зрадів:

На одній квітковій галявині росли найкрасивіші квіти у світі. Люди звідусіль з’їжджалися подивитися на цю красу. На диво, галявина залишалася квітучою цілий рік, навіть у холодну зиму. А розгадка цієї загадки була в тому, що галявина була не звичайною, а чарівною. Адже серед квітів жив чарівний метелик, який щоранку кружляв над галявиною, промовляючи чарівні слова.

Одного разу на маленьку країну напав великий злий дракон. Та не звичайний, а з п'ятьма головами. Відважне військо країни щосили боролося з п'ятиголовим драконом, але не могло його перемогти. Воїнам навіть вдавалося відрубати дракону то одну, то іншу голову. Але на її місці виростала нова голова.

Одного ранку під подушкою народився Сон. Він міг би ще поспати, але оскільки вранці усі прокидаються та йдуть у справах, то і Сон вирішив піти у справах.

Одного разу зебра паслася на галявині і раптом помітила, як до неї наближається лев. «Зараз він мене з'їсть», - подумала зебра, - «Втекти від нього вже не встигну». Алеодразу вирішила: «Спробую його перехитрити».

Летіла маленька пташка і тримала у дзьобику ключик. А цей ключик був непростий, а від чарівного будиночку, в якому живуть добрі справи.

Одного разу в лісі заєць тікав від вовка, і не помітив, як потрапив у велику яму-пастку. Вовк засмутився: - Ех, майже наздогнав зайця, а як тепер його з ями діставати?

Заїхав якось у ліс маленький паровозик з трьома вагончиками. Їде лісом, милується красою, а лісові звірятка здивовано його розглядають.

Одного разу в книзі казок посварилися літери. Літера А сказала: «Я тут найголовніша, тому що з мене починається алфавіт. Значить, я буду вирішувати, кому з вас стояти біля мене». Літера О заперечила: «Я хоч і не перша, але найкругліша. Ось візьму і всіх розштовхаю своїми круглими боками!». А літери Й та Ї заявили, що оскільки вони найвищі, значить - найголовніші. Літера Я весь час кричала: «Та я вам! Так я тут! Я-я-я! ». Але інші літери її не слухались, тому що кожна говорила щось своє. Зрештою, літери почали розштовхувати один одного, випали з книжки і розсипалися по всьому будинку.

Мама миша говорила сину мишеняти: «Поки ти маленький, не ходи на вулицю сам. Там багато небезпеки для малюків, наприклад, машини і коти ». Мишеня слухало, погоджувалося, але думало, що з ним нічого поганого не станеться.