Давно-давно, шістнадцять століть тому, жив у місті Мирах, у Малій Азії, хлопець Миколай. Був він сиротою, його батько й мати померли, залишивши синові велике майно.

Якось абетка на землю упала
Літери з неї усі повтікали.
Як без абетки вчитись читати?
Треба скоріше їх відшукати!

В одному дворі жило кошеня, якому дуже подобалося лякати птахів. Тільки присядуть на землю голуби і горобці, щоб подзьобати хлібні крихти, а кошеня – тут як тут! Підбігає до них. Птахи, звичайно, лякаються і розлітаються хто куди. А кошеня задоволене. Каже: «Подивіться, який я грізний! Всі мене бояться!». За це його у дворі прозвали кошеням-хвальком.

Одного разу звірі в Африці влаштували конкурс краси. І кожен з них був упевнений, що він гарніший за інших.

Колись Робот був улюбленою іграшкою Андрійка. Андрійко грав з Роботом щодня, вигадував історії про нього, показував своїм друзям. Але Андрійкові дарували багато різних іграшок, і з кожним днем він все рідше брав у руки Робота. А одного разу взагалі сховав його в коробку зі старими машинками.

Одного разу баранчик захворів. Прийшов до нього в гості ведмежа, а баранчик лежить без сил. Тільки чхає і кашляє, і ніс у нього закладений.

Хлопчикові Максиму було вже майже 6 років, але він не вмів читати і не хотів вчити букви. Зате Максим дуже любив слухати казки. Мама, бабуся або сестра читали йому казку, коли він просив про це.

Була у Лисички красива скринька. Та ось ключик від неї давно кудись загубився. Викинути шкатулку було шкода, так і порошилася вона на столі без діла. Але одного разу хитрій Лисичці прийшла в голову така ідея: а що, якщо цю шкатулку комусь подарувати? «Мені ця дрібниця ні до чого: знаю, що всередині неї нічого немає. Ключик ніяк не знайду, значить, нічого покласти туди не зможу. Подарую-но я цю шкатулку Овечці. Вона, дурна, зрадіє, буде мене поважати і розповість всім, яка я добра!»

Цілий тиждень стояла дуже спекотна погода. Це у сонечка був гарний настрій. Йому хотілося скрізь побувати, з усіма пограти. Просто сонечко не розуміло, що люди, тварини, дерева і квіти вже почали втомлюватися від його ігор. Усім хотілося, щоб пішов освіжаючий літній дощик.

Якось в цирку пташка страус
До вистави готувалась.
Їй здавалось: час ще є,
Та прийшов конферансьє.