Я образився на брата –
Він не хоче разом грати.
Поки він на дворі грався,
Я дивився й ображався.

У чарівному лісі жив-був заєць на ім’я Ох. Його так звали, тому що він всього боявся, був слабким та весь час охав. Ох дуже мріяв стати сильним та сміливим, але не вірив, що це можливо. Адже він був невеликого зросту.

У годиннику, що стояв на письмовому столі, жили три стрілки-сестрички – Годинка, Хвилинка та Секунда. Вони були дуже різними, але дружніми. Секунда була непосидюча та завжди бігла попереду. Годинка та Хвилинка намагалися наздогнати її, та нічого в них не виходило. Та Секунда ніколи не кидала своїх сестричок, а, пробігши коло, знов поверталася до них. Найменш спритною з поміж сестер була стрілочка Годинка. До того ж, вона була невеличкого зросту, але сестри цінували її за розсудливість.

Жили-були три подруги - Качка, Жаба та Ворона. Кожного ранку вони зустрічались на озері, розповідали одна одній новини та обговорювали сусідів. Особливо їм подобалося обговорювати Рибку, що жила в озері.

Того вечора Тарасик із Катрусею спостерігали крізь шибку за хурделицею. Такої заметілі вони давненько не бачили. Здавалось, що то всі янголи одночасно тріпають небесні перини та подушки. До цього часу зима, наче, не пам’ятала, що їй час панувати над природою. Та на початку лютого застелила луги та поля білим пухнастим простирадлом. Сніг засипав усі дерева та будинки. Навіть дорога, якою брат зі сестрою щодня ходили до школи, була цілковито білою. Зима правила світом.

Жила-була Зима, і було в неї три сини – Мороз, Сніг та Холодний Вітер. Одного разу, коли Мороз і Сніг ще спали, Холодний Вітер вирішив прогулятися. Як тільки він виглянув на вулицю, дерева почали розгойдуватися. Здавалося, що вони ось-ось зламаються. Вітер зривав з дерев останні листочки, що залишилися з осені. Перелякані птиці поховалися, хто де зміг, розпушили пір'я, щоб зігрітися. Люди закрили вікна в своїх будинках, перехожі піднімали коміри і натягували на шапки.

Казки для дітей не менш важливі, ніж правильні іграшки – вони розвивають уяву і вчать корисним речам. Але в наш час між тим, як забрати дитину з садка, нагодувати втомленого чоловіка після роботи, відвезти крихітку на спортивну секцію або уроки англійської, не те, що про книжки не згадаєш, а добре, якщо встигнеш наготувати на всю сім'ю і поприбирати. А ще на додачу барвисті дитячі книги стільки коштують, що не у всіх вистачає грошей регулярно купувати малюкові новий твір. Що ж робити?

Зима нарядила дерева в снігові шуби. Прийшов час і зайці поміняти шубку – замість сіренької одягти нову, білу. Але наша зайка виявилася великою модницею.

Зрадівши довгоочікуваного снігу, діти і дорослі разом зліпили величезного сніговика. Тепер він красувався посеред двору – з носом-морквиною, руками-гілочками і очима-камінчиками. У цього сніговика навіть була зачіска з ялинових гілок і справжні шапочка і шарфик. Діти і дорослі по черзі з ним фотографувалися. Стояв красень-сніговик і дуже пишався собою.

Одному жабенятку мама сказала, що воно гарно співає. Тому воно вирішило порадувати своїм співом всіх, і одного разу почало голосно співати на болоті.