Мама зайчиха часто казала зайчику Пострибунчику: «Коли бігаєш – будь обережним, дивись під ноги». Але Пострибунчику було нецікаво бігати і дивитися лише перед собою. Тому він бігав, крутячи головою в різні боки. І ось одного разу він так задивився на білочку на гілці, що не побачив камінчик, зачепився та впав. А коли підвівся, то зрозумів, що зламав ніжку, і тепер йому важко йти.
Жила-була кішка на ім'я Кітті. У неї була пухнаста біла шубка, а хвостик рудий. Шерсть біля вушок теж була рудою, так що здавалося, ніби Кітті вдягла ажурну шапочку рудого кольору. Словом, це була дуже гарна кішечка. 1 вересня Кітті, пов'язавши на шию рожевий бант, пішла в перший клас звірячої школи.
Незабаром принцеса Теодора мала святкувати день народження. Її батько король хотів відзначити цю подію урочисто і запросив на свято принцес та принців з різних країн. По-перше, король вважав, що Теодорі буде приємно святкувати у такому колі. А по-друге, він сподівався, що так його донька зможе обрати собі нареченого серед іноземних принців. А щоб скласти незабутнє враження про своє королівство, батько король розпорядився спекти до дня народження доньки незвичайний пиріг.
У незвичайній Країні Снів живуть сни. Вони бувають різними - великими, маленькими, сумними, веселими, добрими, сердитими. Щовечора сни залишають свою країну й летять до людей, які лягають спати. Там сни непомітно змахують крилами, і люди засинають до ранку. Вранці люди прокидаються бадьорими, а сни повертаються в свою незвичайну країну. Так триває день у день.
Якось раз посперечалися дві жаби – хто з них найшвидша. Але просто так змагатися одна з одною жабам було нецікаво. Кожна з них хотіла прославитися. Тому жаби оголосили, що біля болота пройде чемпіонат зі стрибків на швидкість. Кожна була впевнена, що переможе саме вона, та хотіла похвалитися перед усіма.