Одного разу баранчик захворів. Прийшов до нього в гості ведмежа, а баранчик лежить без сил. Тільки чхає і кашляє, і ніс у нього закладений.

Хлопчикові Максиму було вже майже 6 років, але він не вмів читати і не хотів вчити букви. Зате Максим дуже любив слухати казки. Мама, бабуся або сестра читали йому казку, коли він просив про це.

Була у Лисички красива скринька. Та ось ключик від неї давно кудись загубився. Викинути шкатулку було шкода, так і порошилася вона на столі без діла. Але одного разу хитрій Лисичці прийшла в голову така ідея: а що, якщо цю шкатулку комусь подарувати? «Мені ця дрібниця ні до чого: знаю, що всередині неї нічого немає. Ключик ніяк не знайду, значить, нічого покласти туди не зможу. Подарую-но я цю шкатулку Овечці. Вона, дурна, зрадіє, буде мене поважати і розповість всім, яка я добра!»

Цілий тиждень стояла дуже спекотна погода. Це у сонечка був гарний настрій. Йому хотілося скрізь побувати, з усіма пограти. Просто сонечко не розуміло, що люди, тварини, дерева і квіти вже почали втомлюватися від його ігор. Усім хотілося, щоб пішов освіжаючий літній дощик.

Якось в цирку пташка страус
До вистави готувалась.
Їй здавалось: час ще є,
Та прийшов конферансьє.

Одній бджілці стало нудно літати над квітками. Вона вирішила полетіти на річку, щоб скупатися в спекотний літній день. Коли мама і сестри бджілки дізналися, що вона задумала, то почали відмовляти її від цієї затії.

Жив-був хлопчик, який часто плакав. Він плакав вранці, коли мама відводила його в дитячий садок. Плакав днем, коли деякі діти не хотіли показувати йому свої іграшки. Потім він плакав ввечері, коли мама приходила за ним в садок, а йому хотілося ще пограти з дітьми. Він плакав від страху, від образи і навіть просто так. За це діти називали хлопчика плаксою. Хоча взагалі-то він був хорошим хлопчиком, і у нього було багато друзів.

Пісня "Моє Сонечко" для всіх, для кого важливими є сімейні цінності.
Слова Віталія Міхалевського, музика Юрія Старчевода.

Іллюша грав у дворі зі своїм улюбленим синім м'ячиком. То в руках його підкине, то ногою футбольне, то змусить стрибати, притискаючи м'ячик долонькою. Весело було Іллюші зі своїм маленьким м'ячиком. Але раптом до них підійшов великий хлопчик, і як вдарить по Іллюшиному м'ячику з усіх сил! Так, що м'яч полетів через весь двір, прямо до футбольного майданчика. Там дорослі хлопці грали у футбол справжнім великим м'ячем.

Жив-був Вітер. Він був таким сильним, що зривав і ніс капелюхи у перехожих, гнув або навіть ламав дерева, лякав людей, птахів і тварин. Тому його боялися і в місті, і в лісі. Коли Вітер з'являвся, всі намагалися сховатися по своїх домівках, норках і гніздах, і чекали, поки він заспокоїться.