Одній бджілці стало нудно літати над квітками. Вона вирішила полетіти на річку, щоб скупатися в спекотний літній день. Коли мама і сестри бджілки дізналися, що вона задумала, то почали відмовляти її від цієї затії.

Жив-був хлопчик, який часто плакав. Він плакав вранці, коли мама відводила його в дитячий садок. Плакав днем, коли деякі діти не хотіли показувати йому свої іграшки. Потім він плакав ввечері, коли мама приходила за ним в садок, а йому хотілося ще пограти з дітьми. Він плакав від страху, від образи і навіть просто так. За це діти називали хлопчика плаксою. Хоча взагалі-то він був хорошим хлопчиком, і у нього було багато друзів.

Пісня "Моє Сонечко" для всіх, для кого важливими є сімейні цінності.
Слова Віталія Міхалевського, музика Юрія Старчевода.

Іллюша грав у дворі зі своїм улюбленим синім м'ячиком. То в руках його підкине, то ногою футбольне, то змусить стрибати, притискаючи м'ячик долонькою. Весело було Іллюші зі своїм маленьким м'ячиком. Але раптом до них підійшов великий хлопчик, і як вдарить по Іллюшиному м'ячику з усіх сил! Так, що м'яч полетів через весь двір, прямо до футбольного майданчика. Там дорослі хлопці грали у футбол справжнім великим м'ячем.

Жив-був Вітер. Він був таким сильним, що зривав і ніс капелюхи у перехожих, гнув або навіть ламав дерева, лякав людей, птахів і тварин. Тому його боялися і в місті, і в лісі. Коли Вітер з'являвся, всі намагалися сховатися по своїх домівках, норках і гніздах, і чекали, поки він заспокоїться.

У зоопарку над пінгвіном насміхалися горобці. «Що ж ти за птиця така, що літати не вмієш? Чому в тебе немає пір'я, і крила такі смішні?», - приставали вони до пінгвіна.

Спробував пінгвін злетіти – нічого в нього не вийшло.

В одному місті жило багато злих людей. Точніше, колись давно це було звичайне місто із звичайними людьми. Зустрічалися серед них і злі, але добрих було більше. В цьому місті також мешкали дві жінки-чаклунки – добра та зла. Добра чаклунка допомагала лікувати людей, підказувала їм, як правильно подолати якусь проблему. А зла чаклунка, навпаки, намагалася розсварити людей. Звичайно, за порадою до доброї чаклунки приходило набагато більше людей, ніж до злої. Злій чаклунці це дуже не подобалося. До того ж, про неї взагалі стали забувати.

Маленький їжачок хотів швидше підрости і стати дорослим. Адже він був такого маленького розміру, що інші тваринки у лісі часом його не помічали. До того ж, мама не дозволяла йому самому гуляти лісом. Вона казала: «Поки ти ще маленький, тому можеш заблукати. І хтось може тебе випадково образити».

Щодня дівчинка Маринка та її друзі приносили на двір посуд з їжею та водою. Тут, на розі будинку, розмістилася їдальня для звіряток та птахів. З мисок харчувалися не лише коти і собаки, а й їжачки, горобці, голуби, ворони. Смачненького вистачало на всіх.

Уночі падав сніг. Ведмедик Бусь спав і солодко сопів носиком. Узимку він завжди міцно спить. Раптом крізь сон ведмедик почув, наче хтось стукає. Вставати не хотілось, та у двері й далі стукали, Ведмедик прокинувся і повільно, чухаючи спинку, почапав до дверей.