У чарівній Країні Цифр жили-були цифри від нуля до десяти. Вони подорожували далеко за межі своєї країни, і завжди з'являлися там, де потрібно щось порахувати. Для цього цифри з'єднувалися в різні пари, складалися між собою, віднімалися, множилися або ділилися одна на одну. Коли цифри були зайняті рахунком, вони називалися «числа».

Того дня, коли збулися слова Ісуса та пророків, і на третій день після своєї смерті він воскрес, - від Христового гробу відвалився важкий камінь і звідти вдарив променистий блиск. Перелякані воїни, що стерегли за наказом гріб, побігли в місто оповідати своєму сотнику про те, що сталося. Вони були вельми налякані тим, що побачили, та ще більше їх бентежило, що ж скаже їхній командир, адже наказував воїнам охороняти з усією пильністю.

Я образився на брата –
Він не хоче разом грати.
Поки він на дворі грався,
Я дивився й ображався.

У чарівному лісі жив-був заєць на ім’я Ох. Його так звали, тому що він всього боявся, був слабким та весь час охав. Ох дуже мріяв стати сильним та сміливим, але не вірив, що це можливо. Адже він був невеликого зросту.

У годиннику, що стояв на письмовому столі, жили три стрілки-сестрички – Годинка, Хвилинка та Секунда. Вони були дуже різними, але дружніми. Секунда була непосидюча та завжди бігла попереду. Годинка та Хвилинка намагалися наздогнати її, та нічого в них не виходило. Та Секунда ніколи не кидала своїх сестричок, а, пробігши коло, знов поверталася до них. Найменш спритною з поміж сестер була стрілочка Годинка. До того ж, вона була невеличкого зросту, але сестри цінували її за розсудливість.

Жили-були три подруги - Качка, Жаба та Ворона. Кожного ранку вони зустрічались на озері, розповідали одна одній новини та обговорювали сусідів. Особливо їм подобалося обговорювати Рибку, що жила в озері.

Того вечора Тарасик із Катрусею спостерігали крізь шибку за хурделицею. Такої заметілі вони давненько не бачили. Здавалось, що то всі янголи одночасно тріпають небесні перини та подушки. До цього часу зима, наче, не пам’ятала, що їй час панувати над природою. Та на початку лютого застелила луги та поля білим пухнастим простирадлом. Сніг засипав усі дерева та будинки. Навіть дорога, якою брат зі сестрою щодня ходили до школи, була цілковито білою. Зима правила світом.

Ніжні звуки колискової пісні… Вони зачаровують нас, створюючи лагідну атмосферу спокою, умиротворення, любові. У цих магічних звуках море світлих, добрих, тільки позитивних емоцій. Не даремно у психотерапії існує такий метод як музикотерапія, який використовує всі сторони впливу музики на людину з метою покращення здоров’я, душевного стану. А безліч досліджень на цю тему, проведені в різні часи і у різних країнах, довели, що музика несе не лише естетичну функцію, вона має фізичну, духовну, емоційну, соціальну і навіть інтелектуальну сторони впливу на людину. Це своєрідний феномен, який ще не до кінця вивчений, але зрозумілий усім – музика впливає на нас, вона здатна збадьорити чи заспокоїти, звеселити чи ввести в меланхолію, розслабити або напружити, подарувати відчуття спокою або ж насторожити.

Жила-була Зима, і було в неї три сини – Мороз, Сніг та Холодний Вітер. Одного разу, коли Мороз і Сніг ще спали, Холодний Вітер вирішив прогулятися. Як тільки він виглянув на вулицю, дерева почали розгойдуватися. Здавалося, що вони ось-ось зламаються. Вітер зривав з дерев останні листочки, що залишилися з осені. Перелякані птиці поховалися, хто де зміг, розпушили пір'я, щоб зігрітися. Люди закрили вікна в своїх будинках, перехожі піднімали коміри і натягували на шапки.

Зима нарядила дерева в снігові шуби. Прийшов час і зайці поміняти шубку – замість сіренької одягти нову, білу. Але наша зайка виявилася великою модницею.