З самого ранку мешканці ставка обговорювали неймовірну новину: у них в ставку біля очеретів з'явилася медуза! Першими її помітили рибки, але підпливати близько не наважувалися, боячись, що вона їх вжалить.

В одному звичайному лісі росло незвичайне дерево - золотий дуб. Його стовбур, гілки, листя та жолуді були з чистого золота. Місце, де ріс дуб, всі обминали, адже його охороняло кошлате чудовисько.

Якось навесні Павлику подарували триколісний велосипед. Він був яскравий, з синьо-жовтими колесами, зеленою рамою, жовтими педалями та з корзиною спереду. Велосипедик дуже сподобався Павлику та став улюбленою іграшкою хлопчика. Тепер вони майже не розлучалися.

Життя мешканців країни Там-тамії було добрим і спокійним. Але одного разу до її кордонів наблизився Залізний дракон.

В далекому королівстві жила-була принцеса на ім’я Перлина. Батьки назвали її так, тому що від народження вона була надзвичайно красивою дівчинкою. Саме через свою красу та титул принцеси Перлина з дитинства вважала себе кращою за інших людей. Вона була непривітною зі слугами, ніколи не віталася з мешканцями королівства. Перлина ніколи не дякувала людям за їхню допомогу та поводилася з усіма зверхньо. А про те, щоб самій зробити якусь добру справу, навіть не могло бути й мови!

В одному незвичайному місті жила дівчина Аннет. Колись в дитинстві бабуся подарувала Аннет намисто та сказала:

- Це не звичайне намисто, а чарівне. Воно складається з намистинок, які будуть оберігати тебе від хвороб та негараздів, а у разі чого - допоможуть подолати неприємності. Носи його, онучко, весь час.

Хлопчик Іванко завжди був ледачим. Коли батьки просили його прочитати книжку, прибрати в своїй кімнаті або допомогти їм, він завжди відповідав: «Потім». Але і потім він майже нічого не робив, тому що йому було лінь. Не лінувався Іванко тільки спати, їсти і розважатися.

На сцені йшов музичний концерт, який дуже подобався глядачам. Вони раз за разом аплодували та вигукували «Браво».

Якось Сонечко прокинулося в поганому настрої.

- Не піду сьогодні на вулицю, - сказало воно, ховаючись за великою Хмарою. – Буду цілий день сумувати і нічого не робити.

Після сніданку ведмедик Боба з мамою збиралися йти до парку, кататися на гойдалках та каруселях. Раптом почався сильний дощ.