Бабусю Ведмедицю любили всі маленькі звірятка та пташки у чарівному лісі. Вона бавилася з ними, вигадувала для них казки та пісеньки, підтримувала їх добрим словом. Домівка бабусі Ведмедиці була лісовим дитячим садочком.

Жабка Кваня мріяла стали художницею. Вона чула, що для цього треба старанно вчитися. Тому Кваня почала ходити на уроки малювання до Бобра.

Сперечались ґава й качка,
Хто з них краща є співачка.
Каже качка: «кря-кря-кря,
Зрозуміло, що це я».

- Сніжинки, виходьте на вулицю! Скоро Новий рік, а ми без снігу! - покликала Зима.

- Не підемо! У нас наряди немодні, - відповіли сніжинки.

- Та ви у мене красуні! - запевнила їх Зима. - А я вже й річки заморозила, й холодним вітром на землю подула. Для свята тільки вас не вистачає. Виходьте!

- Не підемо! На вулиці холодно, - вередували сніжинки.

За лаштунками цирку жив кіт на ім'я Лютик. Щодня він спостерігав за репетиціями і виступами циркових тварин і теж мріяв стати артистом. Яскраві костюми, декорації і циркові трюки, маленькі і дорослі глядачі, оплески - все це здавалося Лютику таким привабливим!

На високій північній горі у крижаному палаці мешкала сестра Діда Мороза, Хурделиця. Хурделиця заздрила брату, тому що йому всі раділи, особливо діти, а від неї тікали люди та звірі, та вирішила йому напакостити.

Ліс вкрило пухнастим снігом. Зайчик Хвостик, білка Мася та лисеня Рижуля вирішили зліпити сніговика. Вони почали робити кульки зі снігу, і тут до них підбігло вовченя на ім’я Рик.

У мами-хмари були три донечки хмаринки - Кучеряшка, Сніжинка та Пушинка. Їх так звали, тому що одна з них була схожа на кучеряву овечку, друга – на сніжинку, а третя була кругленькою та легенькою.

Хлопчик Тім дуже любив гратися в комп’ютерні ігри. Буває, так захопиться полюванням за монстриками або гонками, що нічого навколо не помічає.

І вдома, і в школі поросятка Піглета вчили бути охайним, слідкувати за своїм зовнішнім виглядом. Але Піглету це не подобалося, він вважав це нудним та марним заняттям. Наприклад, він дуже рідко чистив свої чоботи.